Класи придатності земель
Екологічна оцінка умов рельєфу та обмежуючих факторів ґрунтового покриву з метою планування народногосподарського напрямку використання земель
Виробнича цінність земельних угідь відзначається їх спроможністю забезпечувати повноцінний ріст і розвиток природної та культурної рослинності. За показником спроможності забезпечувати повноцінну вегетацію рослин земельні ділянки поділяють на класи придатності.
метою екологічного обґрунтування напрямку використання земель в США було розроблено систему придатності земель.
В основу системи та класифікації земель було покладено фактори, які обмежують використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур.
До таких факторів відносять:
1) водну та вітрову ерозію (е);
2) режим зволоження ґрунту (w);
3) фізико-хімічні властивості ґрунту, що обмежують розвиток кореневої системи рослин (s);
4) кліматичні умови (наприклад, занадто холодний чи посушливий клімат) (с).
Згідно з існуючою класифікацією виділяють вісім класів придатності ґрунтів (див. табл. 6.2. ). Система придатності земель складається із наступних категорій:
1) клас придатності земель, який позначається римськими цифрами;
2) підклас придатності, який позначається англійськими літерами e, w, s, c.
Підклас та фактори обмеження наносяться на ґрунтову карту, надаючи повну інформацію про якість ґрунтів і напрямок їх використання. Позначаються вони великими римськими цифрами у супроводі англійських літер e, w, s, c, які вказують на характер обмеження.
Перші чотири класи - це земельні ділянки, які представлені ґрунтовими відмінами, придатними для інтенсивного ведення сільськогосподарського виробництва. Такі ділянки використовуються у складі ріллі.
Категорії класу і підкласу придатності ґрунтів вказують на ступінь і характер обмеження при використанні земельних ділянок.
Приклад________________________________________________________________________ Клас І не має обмежень, а тому він не поділяється на підкласи, тоді як класи ІІ-ІУ можуть мати одне або одночасно декілька обмежень. У цьому випадку класи поділяються на декілька підкласів. Наприклад, клас II може поділятись на підкласи: IIе, IIs, або IIes одночасно.
Таблиця 5.2.
Клас | Землі придатні під ріллю | Клас | Землі придатні під пасовища, сіножаті, лісові масиви |
І | Можна інтенсивно використовувати, без жодних обмежень | V | Без обмежень використовують у складі залужених земель |
II | Потребують запровадження виробничих технологій з елементами помірної консервації земель | VI | Помірні обмеження у використанні |
III | Потребують запровадження виробничих технологій з елементами інтенсивної консервації земель | VII | Досить значні обмеження у використанні |
IV | Використовують за умови постійного запровадження ґрунтозахисних технологій з обмеженням кількості культивацій та обробітків | VIII | Найкраще підходять для використання під паркові та рекреаційні зони |
Вважається, що під ріллю можна використовувати земельні ділянки, які відносяться до І-ІV класів придатності ґрунтів. Клас І вважається найкращим, як такий, що не містить жодних обмежень щодо використання. На ґрунтах першого класу можна запроваджувати будь-яку технологію і вирощувати практично весь спектр сільськогосподарських культур. З кожним наступним класом використання земельних ділянок у сільськогосподарському виробництві стає дедалі обмеженим.
Ґрунти V-VІІ класів мають бути вилучені із розряду ріллі. Такі ґрунти придатні для використання під пасовища, сіножаті та лісові насадження.
Клас VIII представляють ґрунти з високим ступенем обмеження. Такі ґрунти не можна використовувати у сільськогосподарському виробництві. Вони придатні для використання під паркові та рекреаційні зони.
Водна ерозія є одним з найбільших обмежуючих факторів щодо напрямку землекористування. Розроблена система обмежень за фактором водної ерозії будується за показником крутизни схилу. Згідно з системою ФАО у складі ріллі можна використовувати ґрунти на схилах крутизною менше 12°; у складі сіножатей і пасовищ - на схилах 12-25°; під паркові та рекреаційні зони - на схилах більше 25° (табл. 5.3).
Розподіл ґрунтів на класи обмежень відбувається наступним чином:
1. Рілля:
1) клас І - на схилах до 3°. Використання ґрунтів не потребує жодних протиерозійних заходів;
2) клас II - на схилах 3-5°. Ґрунти потребують запровадження протиерозійної агротехніки;
3) клас III - на схилах 5-8°. Ґрунти потребують запровадження протиерозійної агротехніки та специфічних протиерозійних заходів;
4) клас IV - на схилах 8-12°. Ґрунти потребують запровадження специфічних протиерозійних заходів.
Таблиця 5.3.