Урок 4. Представництво, доручення.

Здійснення суб'єктивного цивільного права - це реалізація його змісту через учинення уповноваженою особою дій, що визначають можливість певної поведінки.

Здійснення суб'єктивного цивільного права базується на принципі "дозволено все , що не заборонено законом".

Суб'єктивне цивільне право може бути реалізоване як особисто, так і через інших осіб-представників.

Представництво - це такі відносини , за яких угоду укладено представником від імені іншої особи, яку він представляє, створює для неї відповідні права та обов'язки.

Воно виникає з огляду на відсутність юридичної здатності, або фізичної можливості в особи, яку представляють, вчиняти юридичні дії.

Представництво буває обов'язковим і добровільним. Обов'язкове представництво встановлюється законом ( батьки всиновлювачі, опікуни). Добровільне (договірне) представництво залежить від бажання конкретної особи, яку представляють, і визначає повноваження представника видачею довіреності чи у формі договору. Довіреність це письмовий документ, що його видає одна особа іншій для представництва перед третіми особами.

За межами і змістом наданих другій особі повноважень визначається вид довіренності (разова , спеціальна, генеральна). Разова надає право здійснити одну юридичну дію.

Спеціальна - багато однорідних дій.

Генеральна - багато різних за змістом юридичних дій.

Довіреність укладається виключно в письмовій формі і нотаріально посвідчується. Строк дії довіреності не може перевищувати трьох років.Якщо строк дії не вказаний, вона дійсна тільки впродовж одного року з моменту її видачі.

Контрольні питання:

1. Що таке представництво?

2. Яким буває представництво?

3. Дайте визначення довіренності.

4. Якими бувать довіренності і в якій формі вони укладаються?

Урок 5. Право власності.

Конституція України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатись своєю власністю.

Розглядаючи форми та види власності, слід зазначити, що відповідно до Конституції: існує приватна, державна та комунальна власність. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Підставою для класифікації форм власності є суб'єкти права власності. Необхідно зазначити, що цей перелік форм власності не є вичерпним. Так у складі приватної власності може бути власність громадян і власність юридичних осіб, а у складі останньої власність господарських товариств і кооперативів. Відповідно до закону майно може належати на праві спільної власності громадянам, юридичним особам і державам. При цьому розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність), або без визначення часток (сумісна власність).

Основний Закон закріплює на конституційному рівні право інтелектуальної власності. До його об'єктів належать: твори науки, літератури та мистецтва, винаходи, промислові зразки, секрети виробництва ("ноу-хау"), товарні знаки тощо.

Таким чином, право власності це - сукупність правових норм, що регулюють і закріплюють суспільні відносини, які виникають у зв'язку з привласненням матеріальних благ громадянами, юридичними особами і державою і надають названим суб'єктам рівні права та обов'язки щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності розглядають в об'єктивному і суб'єктивному аспектах: в об'єктивному - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини щодо володіння, розпорядження і користування майном; у суб'єктивному - сукупність повноважень власника щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Володіння - фактичне отримання майна (речей) у сфері господарювання власністю.

Користування - отримання від речей їх корисних якостей.

Розпорядження - вирішення юридичної долі речей.

Проте право власності не є безмежним. Відповідно до діючого законодавства власник зобов'язаний:

Не використовувати власність на шкоду людині і суспільству.

Не завдавати, використовуючи власність, шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права і інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Додержуватись моральних засад суспільства.

У випадках, передбачених законодавством, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або він може бути зобов'язаний допустити обмежене користування його майном іншими особами.

Нести фінансові та інші витрати щодо підтримання свого майна у відповідному стані.

У ряді випадків має сплачувати спеціальні податки на окремі види майна.

Нести ризик випадкового знищення чи пошкодження майна. Захист права власності

Захист права власності здійснюється в позовному порядку судом, арбітражним судом, третейським судом, а у випадках, передбачених законодавством, - також товаристськими судами, професійними спілками та іншмими громадянськими об'єднаннями.

Для захисту права власності застосовуються майново-правові і зобов'язально-правові позови. Майново-правовими позовами є:

а) віндикаційний позов, тобто витребування майна із чужого незаконного володіння;

б) негаторний позов, тобто повернення або відшкодування всіх доходів, що були або могли бути здобуті за час незаконного володіння майном.

Зобов'язально-правові способи захисту права власності, як правило, засновані на договорах, але можуть бути пов'язані і з позадоговірними зобов'язаннями. До таких відносять позови: про відшкодування збитків; про повернення речей, відданих у користування за договором та ін.