Психічні розлади при соматичних та інфекційних захворюваннях.

Соматогенні психози (психічні розлади при соматичних захворюваннях). Психічні порушення, що виникають у зв'язку з патологією внутрішніх органів і систем, складають спеціальний розділ психіатрії - соматопсихіатрію. Не дивлячись на різноманітність психопатологічної симптоматики і клінічних форм соматичної патології, їх об'єднує спільність патогенетичних механізмів і закономірностей розвитку. Діагноз "соматогенного психозу" ставиться за певних умов: необхідна наявність соматичного захворювання; тимчасового зв'язку між соматичними і психічними порушеннями, взаємозалежності і взаємовпливу в їх течії. Симптоми і течія залежать від характеру і етапу розвитку основного захворювання, ступеня його тяжкості, ефективності лікування, що проводиться, а також від індивідуальних особливостей хворого, таких як спадковість, конституція, характер, вік, стан захисних сил організму і наявності додаткових психосоціальних шкідливостей.

Психічні порушення при соматичних та інфекційних захворюваннях арактеризуються поліморфізмом. В основі структурно-динамічних особливостей клінічної картини є взаємодія біологічних та психічних факторів і механізмів. Серед біологічних - важкість соматичного процесу, опірність організму та ін. серед психологічних – структура особистості, наявність додаткових емоційно-стресових впливів тощо.

При гострому перебігу соматичних та інфекційних захворювань часто виникають екзогенні реакції К. Бонгоффера, які проявляються кількісними та якісними порушеннями свідомості - оглушення, сопор, кома, делірій, онейроїд, сутінки, аменція.

На фоні прояснення свідомості можуть розвиватися гострі психози (делірій, онейроїд, сутінкове затьмаренння свідосості).

Гострі психози частіше розвиваються при важкому перебігу основного захворювання. Нерідко - при наявності додаткових екзогенних шкідливостей.

В окремих випадках розвивається корсаківський синдром.

Афективні психотичні стани виражаються депресивними або маніакальними станами з дисфоричними епізодами. Для депресивних станів характерні тривога, нестійкі маячні ідеї відношення, іпохондричні скарги. Вегетативно-судинні пароксизми, а для маніакальних – ейфорія, переоцінка своєї особистості, анозогнозія і рухлива гіперактивність.

2/ при підгострому перебігу соматичних та інфекційних захворювань можуть спостерігатись різні (як і при ЧМТ) за важкістю перехідні с –ми Віка.

При затяжному перебігу хвороби виявляється астенічний синдром, який являється “наскрізним” і характеризується роздратованістю, підвищеною збудливістю хворих, виснаженістю афекту. Астенічні симптоми коливаються в своїй інтенсивності. Велике значення має особиста переробка хворобливого стану.

Психопатоподібний синдром проявляється експлозивністю, злобним, брутальним афектом з схильністю до агресивних дій. Настрій не рівний, нерідко відмічається дистимія, яка виникає без причини, або без прямого зв’язку з нею. Поведінка хворих може мати риси театральності, демонстративнністю, в деяких випадках на висоті афекту з’являються функціональні судомні напади (істеричний варіант психопатичного синдрому). Хворі конфліктують, не уживаються в колективі, часто міняють місце роботи. Інтелектуально-мнестичні порушення незначні. Під тиском екзогенних впливів, частіше за все алкогольних напоїв, повторних ч/м травм і психотравмуючих ситуаціях, які частіше складають самі ж хворі, зростають риси експлозивністі, мислення набуває конкретність, інертність. Виникають зверхцінні ідеї ревнощів, зверхцінне відношення щодо свого здоров’я, сутяжно-кверулянтні тенденції. У деяких хворих з’являються епілептоїдні риси – педантизм, слащавість, схильність до роздумів “беззобраззя”. Знижені критика і рам’ять, малий об’єм уваги.

На фоні церебро-астенічних явищ можуть виявлятись дисфорії. Вони супроводжуються нападами тоскливо-злобного або тоскливо-тривожного настрою, які продовжуються від одного до декілька днів.

До психозів при затяжному перебігу соматичних захворювань відносяться гострі, протраговані, рецидивуючі і хронічні психози. Серед гострих психозів часто спостерігаються сутінки, котрі нерідко провокуються соматичними шкідливостями, алкогольними екцесами і психічними травмами.

Афективні психози, як правило, протікають у вигляді депресивних і маніакальних фаз, як з монополярним, так і з біполярним станами.

Галюциноз. Галюцінаторні образи відрізняються перцептивно-акустичною завершеністю, ідентифікуються з реально існуючим обличчям, локалізується в об’єктивний простір. Хворі відвовідають “голосам” вголос, ведуть з ними “бесіди”,”сперечаються”. Тематика поліморфна, складається із “погроз”, “сварок”, “діалогів”, “хору голосів”, а також музикальних фонем. Часами приєднуються зорові галюцінації. Хворі живуть галюцінаціями, але при виздоровленні критично оцінюють хворобливі переживання. Психози з шизоформною симптоматикою виражаються в параноїдному, галюцинаторно-параноїдному, кататонічному і гебефренічному синдромах, синдромі Кандинского-Клєрамбо.

Дефектно-органічний стан. До дефектно-органічних станів відносяться психоорганічний синдром, пароксизмальні судомні розлади, деменцію.

Рекомендована література:

Основна: 1. Психіатрія: підручник за ред. О.К.Напреєнко. – Київ, Здоров’я, 2001

2. Руководство по психиатрии под ред. А.В. Снежневского. – М. «Медицина». – 1983. – Т.2.

3. Кузнецов В.М., Чернявський В.М. Психіатрія . – К.: “Здоров’я”. – 1993.

Додаткова: 1. Руководство по психиатрии под. ред. Г.В. Морозова.–М., “Медицина”.–1988. – т.1.

Лекцію підготував д.м.н, проф. Винник М. І.