Що таке шкільна зрілість (чи психологічна готовність до школи)? Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.

· Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років — це вміння виділяти фігури із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, логічно запам’ятовувати, а також розвиток тонких рухів руки і їх координації,

· Емоційна зрілість — це ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і вміння тривало виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

· Соціальна зрілість — це потреба у спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатись у школі.

Але не кожна дитина може піти до школи й успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду — знання, вміння, навички, звички. Безсумнівно, що згодом кожна з них навчиться читати і рахувати і навіть стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність дитини до навчання.

Отже, оскільки шкільна зрілість, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої вразливості.

Ця тенденція проявляється в бажанні стати школярем, ходити в школу, навчатися як всі однолітки та старші діти. Таку спрямованість, яка базується на відповідних уявленях дитини про школу, визначають як мотиваційну готовність до школи. Цю готовнісь можна визначити в бесіді з дитиною, в процесі якої потрібно з’ясувати, чи бажає дитина стати школярем, як оцінює навчання у школі у порівнянні з дошкільним дитинством, які має уявлення про школу.

На основі аналізу відповідей на ці запитання можна виділити такі рівні мотиваційної готовності:

1. Характерною ознакою найбільш високого рівня виявляється те, що бажання стати школярем, навчатися базується на загальному правильному уявленні про школу. Наприклад, діти відповідають: "Всі повинні навчатися у школі, щоб коли виростем, гарно працювати." "Хто гарно навчається у школі, той потім зможе стати лікарем, вчителем, інженером". "Для того щоб гарно навчатися, потрібно старатися, слухати вчителя на уроці, працювати вдома, а з іграшками гратися, якщо залишиться час".

2. Існують діти, у яких бажання бути школярем викликане поверховим уявленням про школу: " У школі цікаво, там багато дітей, вчителька ставить їм "п'ятірки". "У школі краще, ніж у дитячому садку, не потрібно спати, після уроків можна бігати у дворі, скільки забажаєш". "Мені подобаються у школі перерви, можна виходити в коридор".

3. Зустрічаються діти, у яких уявлення про вимоги школи начеб-то правильне, але вони відчувають себе невпевнено, несміливо, навіть бояться школи. "Я боюсь, що не почую, що говорить вчителька". "Я мабуть не зможу виконати те, що скаже вчителька". "У школі дуже важко, я не знаю, чи хочу я ідти до школи".

Попередні уявлення про школу, з якими діти починають навчання у першому класі, часто є причиною і їх досягнень, і тих труднощів, з якими вони зтикаються. Якщо у дитини бажання навчатися у школі базується на правильному уявленні про неї, це —сприятлива умова, яка забезпечує нормальний перехід до шкільного дитинства, адаптацію до нових вимог, особливо в початковий період. Дитину, яка відноситься до II групи, чекають великі труднощі, так як вона не підготовлена до реальних вимог школи. Діти, які відносяться до III групи, потребують особливої підтримки. У них склалося однобічне уявлення про школу, а способами правильної поведінки у незвичних, складних ситуаціях вони не володіють.

Чому так по-різному ставляться до свого майбутнього шкільного життя діти? Тут, звичайно, все залежить від батьків або домашнього вихователя. Якщо дітям розповідатимуть, що школа — це великий дім, у якому дітям живеться радісно, що вчителі любитимуть їх і навчатимуть різних цікавих речей, то їм захочеться йти до школи, якщо ж розповідати своєму майбутньому школяреві про покарання, які чекають його, коли він не слухатиме або пустуватиме, то навряд чи дитина загориться бажанням переступити шкільний поріг. Якщо ж у дитини сформуються радісні, яскраві уявлення про майбутнє навчання, то вона і на труднощі дивитиметься інакше. А для того, щоб дитина дуже чекала свого першого шкільного дня, потрібно все, що пов'язане з підготовкою до школи, зробити цікавим для неї.

Дорослі, купуючи форму, портфель, зошити, олівці, гумки, альбом для малювання, обов'язково повинні взяти малюка до магазину - нехай дитина спокійно постоїть біля прилавку, перебираючи всі ці нові для неї речі, нехай вибере для себе ті, які найбільше подобаються.

Ніякі квіти не допоможуть і свято Першого вересня буде зіпсоване, якщо перед виходом до школи мама підганятиме дитину, шукатиме шкарпетки, які раптом кудись поділися, або в останню мить прасуватиме сорочку. Ні, ні, мама повинна приготувати все звечора і обов'язково разом з дитиною. Батьки повинні пам'ятати, що від того, як їхня дитина проведе ці півгодини перед школою, від тих слів, які вони скажуть їй на прощання, залежить часом весь її шкільний день.