Реформа політичної системи
XIX партійна конференція''(червень 1988 р.) прийняла рішення про кардинальне реформування політичної системи, закріпила курс на створення правової держави, парламентаризму, розподілу влади.
Конференція висунула проект конституційної реформи, яка була схвалена Верховною Радою СРСР в жовтні 1988 р. Наприкінці березня 1989 р. після чотиримісячної передвиборної компанії відбулися вибори народних депутатів. Згідно закону про вибори, кількість висунутих на одне місце кандидатів не обмежувалася. На всіх попередніх виборах фігурував один-єдиний кандидат "від блоку комуністів та безпартійних", якого ретельно відбирали в партійних комітетах.
У результаті виборів 1989 р. виникла дворівнева парламентська система у вигляді З'їзду Народних депутатів СРСР і сформованої з його складу таємним голосуванням постійно діючої Верховної Ради СРСР.
У складі з'їзду (2250 депутатів), дві третини (1500 чоловік) були обрані прямим голосуванням у виборчих округах, а одна третина (750 чоловік) - висунута партією, профспілками та різними громадськими організаціями.
Майже всі депутати від партії, профспілок та громадських організацій були комуністами, які не сприймали реформ. Двовладдя, однак, об'єктивно призводило до загального послаблення центральної влади. Політичні процеси на периферії внаслідок цього почали набувати самостійного характеру.
Восени 1989 р. Верховна Рада УРСР внесла важливі поправки до закону про вибори у ВР та місцеві ради. Згідно з ними, не передбачалося створення органу влади, подібного до З'їзду народних депутатів, вибори мали бути прямими та рівними, дозволялося висувати будь-яку кількість кандидатів у депутати на одне місце, вільно обговорювати виборчі програми, реально контролювати підрахунок голосів.
Треба особливо підкреслити! Україна в перші роки перебудови залишалася під цілковитим контролем консерваторів, очолюваних В.Щербицьким. Щодня повторюючи перебудовані гасла, Щербицький насправді опирався радикальним зрушенням. Республіка тривалий час залишалася справжнім "заповідником застою". Тільки у вересні 1989 р. Горбачов схвалив зміну влади в Києві. Республіканську партійну організацію очолив В.Івашко.
У березні 1990 р. в Україні відбулися вибори до ВР за новим законом.
Партапарат переміг в усіх областях, крім Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської, де комуністичні депутати опинилися в опозиції. 15 травня 1990 р. ВР УРСР нового складу вперше почала працювати як парламент постійно. Головою ВР став В.Івашко.
Разом з тим у березні 1990 р. було запроваджено посаду президента СРСР. Ним став М.Горбачов. Поєднання посад генсека ЦК КПРС і президента СРСР послабило небезпечне хитання політичної влади між двома центрами - партійним та радянським.
Однак 1990 р. характеризувався швидким розмиванням підвалин тоталітарного ладу. Комуністична ідеологія вже не мала значного впливу. М.С.Горбачов змушений був відмовитися на III з'їзді народних депутатів (бере зень 1990 р.) від зафіксованого в шостій статі Конституції СРСР положення про керівну і спрямовуючу роль КПРС у державі.
Почався масовий вихід комуністів з її рядів. Протягом 1990 р. 251 тис. чоловік вийшла із лав компартій України.
Критично мислячі комуністи у березні 1990 р. з метою демократизації партії утворили демократичну платформу в КПУ. їх вимогою став вихід КПУ із складу КПРС, проведення політики в інтересах народу. Однак, керівництво КПУ не пішло шляхом демократизації і продовжувало орієнтуватися на Москву.