Використання оперативної інформації.
Згідно зі ст. 10 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються:
1) як приводи та підстави для початку досудового розслідування;
2) для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні;
3) для попередження, виявлення, припинення і розслідування злочинів, розвідувально-підривних посягань проти України, розшуку злочинців та осіб, які безвісти зникли;
4) для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, а також співробітників розвідувальних органів України та їх близьких родичів, осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей;
5) для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів;
6) для інформування державних органів відповідно до їх компетенції.
Ст. 1 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” гласить, що оперативно-розшукова діяльність здійснюється в інтересах кримінального судочинства.
При виконанні доручень слідчих (п.2 ст. 41 КПК) по збиранню оперативно-розшукової інформації для порушення кримінальної справи оперативний працівник має керуватися основними даними, наданими йому слідчим. Критерієм того, що на основі інформації, що є в оперативних
матеріалах, можна порушити кримінальну справу, є наявність в
них даних про здійснений злочин чи той, що підготовлюється, про
обставини, які необхідним чином зафіксовані та достатні для кваліфікації злочину (час, місце, спосіб, збитки, конкретні, деталі та
розшуку злочинця, а по деяким категоріям справ (за винятком
справ про фальшивомонетництво) - і про осіб, що причетні до злочину.
Відомо, що однією з форм взаємодії в використанні оперативної інформації є робота слідчо-оперативних груп (СОГ). Вперше в законодавстві про це згадується в Законі України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”. Робота в таких групах є однією з форм взаємодії слідчих та оперативних підрозділів, в тому числі – різних відомств, по найбільш складним для розкриття та розслідування кримінальних справах, що вимагає спільної діяльності як відомств ,що мають самостійні слідчі апарати, - прокурори, органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, так і оперативних підрозділів.
Закони України «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» дозволяють суттєво посилити боротьбу з кримінальною злочинністю за умовами глибокого знання можливостей, що виходять з їх положень, дійсного їх використання у практичній роботі і подальшого удосконалення правового та матеріального забезпечення оперативно-розшукової діяльності. Особливу увагу слід звернути на захист осіб що сприяли розкриттю злочинів, в тому числі потерпілих, свідків та працівників оперативних підрозділів, які розкривали злочин.. Це пов’язано з тим, що інформація про них (відомості про місце проживання, роботу, склад сім'ї громадян, що приймають участь в кримінальному судочинстві) не повинна бути одержаною зацікавленими особами, в першу чергу, в зв'язку з існуючим станом злочинності. Правові гарантії в цій частині передбачені в Законі України «Про забезпечення безпеки осіб, що приймають участь в кримінальному судочинстві» та в Законі України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».