ХАРАКТЕРИСТИКА ФОНЕМ
SECTION З
Фонетика: 3.01—06. Фонеми [ʊ], [оʊ], [ɒ], [u:], [r], [w]. 3.07. Правила читання о, оо, r, еа, w, с, s, у. 3.08. Суцільна вимова приголосних звуків. 3.09. Інтонація звертання. 3.10. Редукція голосних.
Граматика: 3.11. Відмінювання дієслів у теперішньому неозначеному часі.
3.01 Фонема [ʊ]— лабіалізований короткий ненапружений голосний заднього просунутого вперед ряду високого піднесення широкої різновидності.
При вимовлянні звука [ʊ] губи округлені, але не випнуті. Задня спинка язика піднесена до м’якого піднебіння. При вимовлянні українського [у] губи випнуті, язик підноситься трохи вище, ніж при [ʊ].
Потренуйтесь у вимовлянні звука [ʊ], стежачи за тим, щоб він був коротким і щоб губи при вимові його не випинались.
3.02.Фонема [оʊ] — дифтонг, ядром якого є звук [о] — лабіалізований голосний заднього просунутого вперед ряду середнього піднесення вузької різновидності.
При вимовлянні ядра [о] губи округлені менше, ніж при українському [о], і майже не випнуті. Рот відкритий менше, ніж при українському [о].
Після вимовляння ядра [о] язик відходить назад і вгору розкриття рота зменшується, губи ще більше округлені, але не випнуті. При такому положенні органів мовлення вимовляємо глайд [ʊ]— послаблений звук, настільки короткий, що він навіть не встигає оформитись в чіткий звук [ʊ].
Потренуйтесь у вимовлянні дифтонга [оʊ], дотримуючись, характерних для нього рис.
3.03.Фонема [ɒ]— лабіалізований короткий ненапружений голосний глибокого заднього ряду низького піднесення широкої різновидності.
При вимовлянні звука [ɒ] нижня щелепа значно опущена, губи округлені, але не випнуті. Задня спинка язика трохи піднесена.
При вимовлянні українського [о] нижня щелепа опускається менше, язик підноситься дещо більше, губи, округлені і випнуті; утворюють значно менший і кругліший отвір, ніж при [ɒ]. За звучанням англійський звук [ɒ] займає приблизно проміжне положення між українськими [о] і [а].
Слід пам’ятати, що [ɒ] дуже короткий звук, він натає англійському мовленню специфічного колориту, його не можна підміняти українськими [о] або [а].
3.04. Фонема [u:] — лабіалізований довгий напружений голосний глибокого заднього ряду високого піднесення вузької різновидності. При вимовлянні звука [u: ] губи значно округлені, але майже не випнуті. Задня спинка язика під несена до м’якого піднебіння більше, ніж при [ʊ]. Порівняно з [ʊ] звук [u:] більш високого піднесення і відсунутого назад ряду, губи більш округлені.
Потренуйтесь у вимовлянні звука [u:], пам’ятаючи про те, що [u:], як і всі англійські довгі голосні, звучить особливо довго в кінці слів та перед дзвінкими приголосними.
3.05 Фонема [r] — передньоязичний заальвеолярний щілинний серединний сонант.
В українській мові такого звука немає. При артикуляції українського [р] язик підводиться близько до альвеол і при проходженні повітря вібрує, ударяючись об альвеоли, що надає йому дрижачого звучання.
При артикуляції англійського [r] кінчик язика підводиться за альвеоли і тримається нерухомо. Щілина між кінчиком язика і альвеолами більша, ніж при українському [р]. При проходженні повітря кінчик язика не вібрує, а тому звук, що надходить від вібруючих голосових зв’язок, одержує забарвлення, яке за звучан ням нагадує українські [р] і [ж]. Потренуйтесь у вимовлянні звука [r]. Не підводьте язик близько до альвеол, інакше одержимо чітке [ж]. Розмір щілини між язиком і альвеолами визначайте на слух. Щоб швидше «знайти» звук [r], іноді рекомендують вимовити кілька разів український звук [p], тримаючи мізинець або олівеиь між зубами.
3.06.Фонема [w] — губно-губний задньоязичний щілинний серединний сонант.
При вимовлянні звука [w] задня спинка язика піднесена до м’якого піднебіння, напружені губи значно округлені і трохи випнуті. При такому положенні органів мовлення вимовляємо звук [ʊ]. А тепер спробуємо вимовити [v], не змінюючи положення органів мовлення, тобто не торкаючись нижньою губою верхніх зубів. Так ми одержимо якісно новий звук [w], який звучить дуже коротко.
Потренуйтесь у вимовлянні звука [w], дотримуючись характерних для нього рис.
