Комунікація (з точки зору соціології) – інформаційний аспект соціальної взаємодії, інтеракція осіб, груп, організацій з метою обміну значеннями.

Для чого вивчати комунікативні технології ?

4 рівні потреб:

- Суспільство – керована система

- Інформаційне суспільство – суспільство, що керується за допомогою інформації

- Людина має потребу керувати іншою людиною

- В інформаційному суспільстві ми отримуємо можливість враховуючи потреби «гомо інформатикус» керувати нею за допомогою дуже специфічних способів та технологій

1. Що таке комунікація

Комунікація є різновидом взаємодії між певними суб'єктами (передавач, приймач) за посередництвом певного об'єкта (повідомлення).

Зрозуміло, що йдеться про взаємодію окремих людей, груп людей, суспільства в цілому. Під комунікацією розуміють також семіотику: сигнальні способи зв'язку у тварин та живих організмів.

Комунікація – обмін інформацією між складними динамічними системами та їх частинами, які в стані приймати інформацію, накопичувати її, перетворювати (А.Урсул) (кібернетичне визначення)

Комунікаціяце інформаційний зв’язок суб’єкта з тим чи іншим об’єктом – людиною, твариною, машиною (М.Каган)

Комунікаціяце обмін інформацією між складними динамічними системами та їхніми частинами, які спроможні сприймати інформацію, накопичувати та перетворювати її.

Комунікація – це спосіб діяльності, який полегшує обмін , що забезпечує кооперативну взаємодопомогу, робить можливою координацію дій великої складності ( Т.Шибутані – соціальна психологія)

Комунікація є опосередкованою і цілеспрямованою взаємодією суб'єктів, адже базується на функціональній основі та цілеспрямованості об’єкту комунікації (повідомлення) – матеріального чи нематеріального характеру.

2. Процес комунікації

Комунікаційний процес — це обмін інформацією між двома або більшою кількістю людей. Основні функції комунікаційного процесу полягають у досягненні цілісності соціальної спільноти при збереженні індивідуальності кожного її елемента. В окремих актах комунікацій реалізуються управлінська, інформативна, емотивна (така, що викликає емоції) і фатична (пов’язана з установленням контактів) функції.

У своїй основі процес комунікації становить процес руху інформації в ланцюгу «відправник — канал — одержувач», реального або потенційного зв’язку у формі діалогу, а також впливу на керований об’єкт, який досягається в результаті обміну повідомленнями.

Моделі процессу комунікації

Моделювання як спосіб осягнути реальність, покликаний не лише вивчити, але й в кінцевому рахунку удосконалити процес, що моделюється.

Моделювання – дозволяє уявити ідеальні умови перебігу процесу, знайти вузлові точки, в яких можливий збій процесу, це врешті-решт спроба спрогнозувати результат в залежності від цілеспрямованого впливу на сам процес. Моделювання процесу політичної комунікації базується, в основному, на загальних засадах моделювання будь-якої комунікації.