Фізіологічні основи характеру.

Згідно вчення І.П.Павлова звична поведінка людини - це система міцно закріплених відповідних реакцій людини на багаторазове повторення впливу навколишнього соціального середовища. Іншими словами - це виникнення динамічного стереотипу. Під динамічним стереотипом розуміють систему умовних рефлексів, що утворюються у відповідь на постійне й незмінне повторення системи умовних подразників.

Характерною ознакою динамічного стереотипу є те, що на одні і ті ж умовні подразники організм відповідає різними реакціями в залежності від обставин. Це явище називається переключенням. Сутність переключення, в основі якого лежать утворення динамічного стереотипу, полягає в тому, що в залежності від умов в центральній нервовій системі утворюється різний функціональний стан. В "харчових умовах" в стані підвищеної збудженості знаходяться, наприклад, харчові центри, тому й виникає домінанта харчової реакції (виділення слини). В "електрошкірних умовах" в стані підвищеної збудженості знаходяться захисні рухові центри, і виникає домінанта захисної реакції (відсмикування руки).

Схожість цих фізіологічних проявів з проявами характеру у людини заключається, по-перше, в тому, що ті чи інші прояви мають стереотипний, шаблонний для даного індивіду характер. По-друге, в обох випадках в залежності від обстановки один і той же індивід у відповідь на одні і ті ж подразники виявляє докорінно відмінну систему стереотипних реакцій. По-третє, ті й інші мають надзвичайно стійкий і постійний характер. На основі всіх цих схожих зовнішніх проявів можна передбачити, що одна з фізіологічних умов походження характеру - утворення різноманітних динамічних стереотипів на основі механізму переключення.

У людини умовно-рефлекторні функціональні етапи нервової системи, від яких залежить різний характер динамічних стереотипів в різних обставинах, зв’язані з різним відношенням особистості до обставин. Це підтверджується такими експериментальними фактами. Якщо експериментатор змінює відношення досліджуваного до дослідження, пояснюючи, що в дослідження вивчаються якісь цінні властивості, наприклад, сила волі або працездатність, то в досліджуваних посилюється збудження, гальмування і рухливість нервових процесів, тобто змінюються функціональні етапи нервової системи.

З цього видно, що механізм переключення, який лежить в основі властивостей характеру, суттєво відрізняється від механізму переключення у тварин.

У людини в утворенні такого механізму надзвичайно важливу роль відіграє друга сигнальна система - система мовленнєвих подразників у вигляді соціальних оцінок та інших соціальних впливів на поведінку і системи мовленнєвих реакцій, якими людина відповідає на ці впливи.

Друга фізіологічна умова походження властивостей характеру - сплав рис типу нервової системи і складних стійких систем тимчасових зв’язків, вироблених в результаті індивідуального життєвого досвіду, виховання.

В цьому сплаві системи тимчасових зв’язків відіграють важливішу роль, ніж тип нервової системи, тому що тип нервової системи не визначає ні характеру в цілому, ні окремих його рис. У людей з одним і тим же типом нервової системи може бути різний характер. Наприклад, людина з слабким типом нервової системи може бути доброю або злою, чесною або неправдивою, працелюбною або ледачою.

Тип нервової системи впливає на характер лише в двох випадках:

Ø він може допомагати або ускладнювати виховання певних властивостей характеру. Так, у людини з слабким типом нервової системи важче виховати самовладання і впевненість в собі, ніж у людини сильного і врівноваженого типу.

Ø якщо в результаті соціальних умов і умов виховання в людини склались певні відношення особистості, то від типу нервової системи будуть залежати ті способи дії, з допомогою яких вона буде виражати ці відношення. Працелюбність проявляється по-різному у флегматика і холерика, а доброта сангвініка проявляється інакше, ніж доброта меланхоліка. Так, працелюбність холерика проявляється в пристрасті, рвучкості, підвищеному, але нерівному темпі роботи. Між тим у флегматика така ж працелюбність проявляється в особливій методичності, обдуманості, помірності рухів, рівномірному темпі. Доброта сангвініка яскравістю і численністю зовнішніх виразів відрізняється від стриманих, скупих проявів доброти флегматика.