Мовностильовий Композиційний

Робота над лексико-

стилістичними багатствами Виявлення особливостей побудови твору

“За автором”

Послідовний розгляд важливих

частин твору

В учительській практиці виробилися різні шляхи аналізу художніх творів, теоретично осмислені нашою наукою; пообразний (традиційний), проблемно-тематичний, «за сюжетом» («за автором», послідовний), композиційний, мовностильовий. Усі ці шляхи передбачають проведення аналізу на належному науково-методичному рівні, з метою забезпечення цілісного сприйняття виучуваних творів, повного, свідомого засвоєння їх морально-естетичних багатств. Проте кожний з цих шляхів має свій підхід до аналізу твору, висуваючи як домінантну одну з його сторін, ставить її в центр уваги. Пообразний — зосереджує увагу на роботі над образами-характерами; проблемно-тематичний — на розкритті проблем соціального, філософського, морально-етичного характеру, поставлених письменником; «за автором» — на послідовному розгляді важливих частин тексту виучуваного твору, композиційний — на виявленні особливостей побудови твору; мовностильовий — на роботі над лексико-стилістичними багатствами твору. Для всіх цих шляхів аналізу художніх творів спільним є форми роботи (урок, екскурсія), навчальні методи (бесіда, лекція, самостійна робота учнів), методичні прийоми (пояснення вчителя, вибіркове перечитування тексту, перекази, складання планів, формулювання понять і висновків, здійснення внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків тощо). Одними й тими ж є шляхи пізнання (спостереження індукція, дедукція тощо), мислительні операції (порівняння, аналіз, синтез абстрагування, узагальнення, конкретизація), а також словесне оформлення їх результатів (судження, умовивід, поняття та ін.). Робота виконується колективно, групами або індивідуально, з допомогою вчителя чи самостійно в класі й дома. Проте кожний із шляхів аналізу має й деякі свої, специфічні визначальні прийоми роботи.

Для пообразного аналізу характерні такі прийоми:

спостереження над текстом з метою добору матеріалу для характеристики образу персонажа, встановлення його структури, зокрема визначення провідних рис вдачі; з'ясування мотивів поведінки; виявлення використаних письменником прийомів творення образу тощо;

• здійснення індивідуальної, групової, порівняльної характеристики героїв виучуваного твору (усно чи письмово);

• зіставлення однотипних і контрастних характерів одного чи різних творів; з'ясування місця й значення дійової особи у виучуваному творі, доробку письменника, в літературному процесі.