ПИТАННЯ3. ЗМІНИ У ВИПРАВНО-ТРУДОВОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ В 1990-2001Р.Р. ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ СТАНОВЛЕННЯ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ ПОЛІТИКИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ.
Перший період 1989 - 1993 рр.Стратегія застосування кримінально-правових норм почала розроблятися з перших днів існування незалежної і суверенної Української держави. Основні її напрямки і зміст визначав Акт проголошення незалежності України (24.08.1991), адже лише в незалежній демократичній державі можливе становлення справді демократичної кримінально-виконавчої системи.
В умовах дестабілізації соціально-політичного життя та недостатньої готовності правозахисних відомств до роботи в нових умовах у 1989 р. спостерігалося стрімке зростання злочинності.
Кризові явища в місцях позбавлення волі, загострення оперативної обстановки зі зростанням злочинності, захопленням заручників, актами групової непокори засуджених адміністрації УВП свідчили що в сфері виконання кримінальних покарань необхідні докорінні зміни. Старі, традиційні методи управління місцями позбавлення волі, які базувалися на підтримання жорстокого режиму відбування покарань все менше сприяли утвердженню законності та правопорядку в УВП. У суспільстві набирали силу демократичні процеси, йшло становлення поглядів у найширшому спектрі політичних і суспільних питань. Всі чекали великих перетворень. Ці настрої передавалися і в’язням.
У січні 1991 р. Президія Верховної Ради України видала указ «Про внесення деяких змін у ВТК України», який передбачав: збільшення кількості тривалих і короткострокових побачень; зняття обмежень в листуванні, отриманні посилок тощо. За погодженням з Генеральною прокуратурою України, правами МВС засудженим були зняті деякі обмеження режимного характеру.
З метою забезпечення нормального функціонування кримінально-виконавчої системи в нових умовах з 1991 р. до ВТК були внесені істотні зміни і доповнення. Виключені такі види покарань як заслання і вислання, направлення у виправно-трудовий профілакторій, призупинено умовне звільнення засуджених з місць позбавлення волі з обов’язковим залученням до праці. Таким чином було зроблено перші суттєві кроки до гуманізації наявної каральної політики в Україні. Знято режим таємності з УВП, з’явилась можливість відвідання установ представниками громадськості. У січні 1991 р. Президія Верховної Ради України видала Указ "Про внесення деяких змін у Виправно-трудовий кодекс України". В усіх виправно-трудових установах була збільшена кількість тривалих і короткострокових побачень засуджених, зняті обмеження в листуванні, згідно з нормами підприємств зв'язку встановлено масу посилок, які отримують засуджені, збільшені суми грошових коштів на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби.
11.07.1991 р. прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 88 «Про Основні напрями реформи кримінально-виконавчої системи в Українській РСР» в її основу були покладені Декларація про державний суверенітет України, прийняті ООН Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями, Загальна декларація прав людини, Європейські стандарти утримання в’язнів, інші міжнародні угоди та документи. Вже тоді концепція передбачала, що з метою підвищення ефективності діяльності органів і установ виконання покарань в перспективі мусить бути створений Республіканський департамент з кримінально-виконавчих справ. По суті, йшлося про створення самостійного відомства.
Після прийняття постанови 20.12.1991 були змінені й проголошені Правила внутрішнього розпорядку ВТУ(засудженим дозволено носіння короткої зачіски, сорочок цивільного зразка, скасовані нагрудні знаки, розширено асортимент дозволених для придбання і збереження продуктів харчування і предметів споживання, у тому числі наручних годинників, спортивних костюмів , взуття тощо).
2.09.1991 р. Головне управління виправних справ перейменовано в Головне управління з виконання покарань МВС України, а УВС – областей в Управління (відділи) з виконання покарань.
22.02.1992 р. постановою Кабінету Міністрів України ухвалено порядок відповідно до якого заробітна плата засудженим нараховується в повному обсязі за чинними тарифами, а відрахування проводяться за фактичними витратами на утримання.
6.03.1992 р. Верховною Радою України прийнято закон «Про скасування покарань у вигляді заслання та вислання», скасована кримінальна відповідальність за ухилення від цих покарань. Всі особи, які відбували ці покарання в інших регіонах колишнього СРСР, повернуті в Україну.
16.05.1992 р. постановою ВРУ призупинена дія ст. 25-1 і 52-2 КК України про умовне засудження до позбавлення волі й умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов’язковим залученням до праці (у зв’язку з масовою відмовою госпорганів від працевикористання піднаглядних спецкомендатур).