СТРУКТУРА ЛЕКЦІЇ .

V. ПЛАН ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА

VI. ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ

А) розгорнутий конспект .

Функціональне значення опорно – рухової системи закладене вже в самій її назві . Скелет і м’язи являють собою опорну структуру організму , обмежує порожнини, в яких розташовані внутрішні органи і оберігає їх від механічних пошкоджень . За допомогою опорно – рухової системи виконується одна з основних функцій організму – рух. Як відомо , рух є основним зовнішнім проявом діяльності організму і необхідним фактором його розвитку. Рухова активність (особливо рухи рук ) є одним з необхідних умов нормального розвитку головного мозку , його мовної функції та мислення . Рухова активність також має велике значення в обмінних процесах , позитивно впливає на роботу внутрішніх органів .

Знання вікових особливостей органів руху і умов , сприяючих їх нормальному розвитку , необхідне для правильної організації профілактичної і лікувальної роботи медичного працівника ; проведення диференціальної діагностики патологічних станів опорно – рухової системи в різних вікових категоріях .

Одже , на лекції ми розглянемо такі основні питання :

1) Поняття про розвиток опорно – рухового апарату .

2) Формування скелета та м’язової тканини в ембріоні .

3) Особливості розвитку скелету і м’язової системи в різний вікових категоріях .

4) Склад кісткової тканини в різних вікових групах . Проблеми рахіту та спазмофілії у дітей .

5) Поняття про зміни об’єму в хрящах в період гормональної перебудови в осіб похилого віку , проблеми остеопорозу .

І. Поняття про розвиток опорно – рухового апарату .

Ембріональний розвиток скелету відображає складний шлях вдосконалення скелету у хордових в процесі філогенезу . Більша частина кісток людини проходить стадії розвитку , які змінюють одна одну . Це стадії перетинчаста , хрящова , кісткова . На ранніх стадіях розвитку скелет зародка людини представлений спинною струною , або хордою , яка виникає з клітин ентодерми і розташована під нервовою трубкою .

Хорда існує протягом перших 2-х місяців розвитку плода і слугує основою для утворення хребців .

З середини 1-го місяця внутрішньоутробного життя в мезенхімі з’являється скупчення клітин , яке розташоване навколо хорди і нервової трубки і пізніше перетворюється в хребтовий стовбур, який заміщує хорду .

Подібні скупчення мезенхіми утворюються і в інших місцях , формуючи первинний скелет плода – перетинчасту модель майбутніх кісток . Це перетинчаста ( сполучна ) стадія розвитку скелету .

На 2-му місяці розвитку більша частина перетинчастого скелету заміщується хрящовою тканиною , яка утворюється з мезенхіми . Клітини хрящової тканини здібні виділяти проміжну щільну речовину – хондрин . Ця стадія розвитку скелету називається хрящовою . Хрящову стадію розвитку проходять кістки кінцівок , тулуба , основи черепа ( це шлях непрямого скостеніння ). Кістки склепіння черепа та кістки лиця , середня частина ключиці розвиваються прискореним темпом , минаючи хрящову стадію ( це шлях прямого скостеніння ).

На 6 – 7 тижні починають з’являтися кістки . До цього часу плід вже має мозок , нерви , судини і м’язи . Ця стадія розвитку називається кістковою

Розвиток кісток зі сполучної тканини називається прямим скостенінням , а самі кістки – первинними кістками . Утворення кісток на місці хряща носить назву непрямого скостеніння.Заміщення хрящів кістками відбувається поступово , починаючи з 2-го місяця розвитку .

На момент народження більшість скелету дитини складається з кісткової тканини . Наприклад , діалізи ( тіла ) трубчастих кісток вже представлені кістковою тканиною ,Ю а їх епіфізи ( кінці ) – ще хрящі . З хрящової тканини також на момент народження побудовані всі губчасті кістки кисті , частина кісток стопи . На момент народження намічаються лише точки скостеніння в центральних частинах епіфізів стегнової та великогомілкової кісток в п’ятковій та надп’ятковій і кубоподібних кістках стопи , в тілах хребців і їх дугах . Потім з’являються і інші точки скостеніння . Їх послідовність з’являється в конкретні терміни , і визначає кістковий вік скелету людини ( важливо в криміналістиці , виявляється рентгенологічним методом ) Існують певні таблиці термінів скостеніння кісток скелету , якими і користуються фахівці для визначення кісткового віку .

Ріст трубчастих кісток в довжину до появи в епіфізах точок скостеніння здійснюється за рахунок розвитку росткової хрящової тканини , які утворюють кінцеві відділи кісток. Після появи точок скостеніння , ріст в довжину відбувається за рахунок розвитку росткової хрящової тканини , яка знаходиться між частково скостенілим епіфізом і метафізом , тобто , в метаепіфізарній зоні . Ріст в поперечному розмірі відбувається з боку окістя , причому з боку кістково мозкового простору постійно відбувається процес розсмоктування ( резорбції ) кісткової тканини і порожнина збільшується .

В перші місяці і роки життя дитини поряд з швидким ростом кісток відбувається і перебудова їх структури : від грубоволокнистої до пластинчастої з утворенням Гаверсових каналів ( остеонів ) .

Оновлення кісткової тканини у дітей

1-го року життя складає 100 – 200 % ,

2-го року життя – 50 – 60 %: ,

3 – 7 –го року – 10 % ,

після 8 років - - не більш 1 % ,

в підлітковому періоді трохи збільшується ( у зв’язку з витягуванням кісток )

Ця закономірність характерна для пласких кісток , а для трабекулярних ( довгих трубчастих ) вона в 3 – 10 разів вища .

До особливостей кісток дітей відноситься і відносно велика товщина і функціональна активність окістя , за рахунок якої відбувається ріст кісток в поперечному розмірі . В той же час кістки у дітей мають відносно малі розміри внутрішньо кісткових порожнин , кістки мають порівняно рівні поверхні ( мало виступів , борозен тощо ) . Ці утвори формуються по мірі розвитку м’язів , що кріпляться до кісток і досягають вигляду кісток дорослої людини лише в 12-річному віці .

ЧЕРЕПна момент народження представлений великою кількістю кісток Стріловий , вінцевий і лямбдоподібний шви відкриті і починають закриватися лише з 3 – 4 –місячного віку . У доношених дітей бічні тям’ячка закриті . Заднє , або мале тім’ячко відкрите у 25% новонароджених і закривається не пізніше 4 – 8тижня після народження . Переднє , велике тім’ячко може мати різний розмір ( від 3х3см , до 1,5х2см ) , в нормі заростає до 1 – 1 ½ рокам, однак , останнім часом спостерігається раннє закриття – до 9 – 10 місяців ,

ХРЕБЕТ новонародженого не має вигинів . Шийний вигин ( лордоз ) формується відразу після того , як дитина починає тримати голівку ( приблизно до 3-х місяців ) , грудний вигин ( кіфоз ) – формується приблизно після 6 – 7 місяця ( коли дитина починає сидіти ) , а остаточно завершує формування до 6 – 7 років . Поперековий лордоз стає помітним після 9 – 12 місяців ( коли дитина починає стояти і ходити ) , а остаточно формується в шкільному віці до 14 років . Після 12 місяців формується і крижово – куприковий кіфоз . В цілому , протягом всього дитячого віку фіксація хребта недосконала , на неї сильно впливає :

- стан м’язів , які тримають хребет в правильному положенні ,

- поза сидіння і стояння ,

- звичка носити важкі речі в одній руці ,

- невідповідність розмірів меблі росту дитини , тощо .

Тому у дітей доволі легко формуються патологічні вигини хребта – сколіози і патологічні види постави .

Ріст хребта відбувається нерівномірно : починаючи з 1,5 до 3-х років затримується ріст шийних і верхньогрудних хребців і прискорюється ріст поперекових хребців , в 7 – 9 років і в період статевого дозрівання прискорюється темп росту хребта в цілому , післяя статевого дозрівання прибавка в рості хребта дуже незначна .

Структура тканин хребта також з віком постійно змінюється Так , скостеніння починається ще внутрішньоутробно і продовжується все дитинство . До 14 років скостенілими є тільки середні частини хребців . В період статевого розвитку з’являються нові зони скостеніння ,і утворюються кісткові пластинки , які зливаються з тілом хребця тільки після 20 років Процес скостеніння хребта завершується тільки до 21 - 23 –х років .

ГРУДНА КЛІТИНА новонародженого широка і коротка з горизонтально розташованими ребрами . Поперечний діаметр більший середньо поздовжнього на 25% , тому грудна клітка виглядає так , ніби застигла на максимальному вдиху ( конічна форма ) . Дитина має діафрагмальне дихання . В подальшому відбувається ріст грудної клітини в довжину , опускаються передні кінці ребер , інтенсивно росте поперечний діаметр , До 3-х років стає ефективним реберне дихання ( грудне ) , але ще зберігається конічна форма грудної клітки . До 12 років грудна клітина як би переходить по формі до максимального видиху ( грудна клітка за формою стає такою , як і у дорослого ) . Особливо різке збільшення поперечного діаметру спостерігається в 15 років .

СКЕЛЕТ КІНЦІВОК має також особливості розвитку . Наприклад , ключиця є доволі стабільною кісткою і мало змінюється в процесі розвитку . Лопатка завершує скостеніння до 16 – 18 років . . Скостеніння вільної верхньої кінцівки починається ще в ранньому дитинстві і завершується в 18 – 20 років , а іноді і пізніше . Кістки зап’ястка у новонародженого тільки намічаються і стають добре видимі до 7 років . З 10 – 12 років з’являються статеві відмінності процесів скостеніння . У хлопчиків воно запізнюється на 1 – 2 роки . Скостеніння флангів пальців завершується до 11 років , а зап’ястка – до 12 років ( це треба враховувати в навчальному процесі – у дітей пальці рук швидко втомлюються ).

КІСТКИ ТАЗА у новонароджених складаються з 3-х окремих кісток ( лобкової , сідничної та клубової ) . Вони відносно малі у дітей раннього віку . Форма таза нагадує лійку . Ріст кісток таза відносно інтенсивно відбувається до 6 років , в цьому віці і починають три кістки зростатися в одну – тазову . З 6 до 12 років має місце стабільність розмірів таза , а потім – у дівчаток – максимальний розвиток , у хлопчиків - помірний ріст В віці 17 – 18 років кістки таза повністю зростаються і утворюють одну кістку . В підлітковому віці також починають зростатися і хребці куприка та крижові хребці . ( при травмах цих відділів хребта може виникнути деформація , яка призводить до звуження виходу з малого тазу ) .

Для оцінки розвитку кісток таза користуються співвідношенням розмірів ширини плечей ( міжакроміальна відстань ) і ширини стегон ( міжвертлюгова відстань ) . Якщо до початку статевого розвитку це співвідношення дорівнює в нормі 1,3 , то після початку дозрівання у дівчат величина співвідношення зменшується до 1,15 , а у юнаків воно не змінюється або трохи зростає .

Скостеніння стегнової кістки відбувається в різних ділянках в різні терміни : в епіфізах – ще внутрішньоутробно , в виростках і надвиростках – на 3 – 8 роках життя . В епіфізіх гомілкових кісток – на 3 – 6 роках життя , В фалангах пальців стопи – на 3 році життя . Завершується скостеніння кісток стопи при близня в 15 років . Стопа також має своє особливості розвитку . У новонароджених склепінь ще нема , вони формуються протягом багатьох років ( особливо інтенсивний цей процес відбувається в дитинстві ) За формування склепінь відповідає зв’язковий апарат та м’язи стопи, тому дуже важливим є виконання певних вправ та носіння правильного взуття в дитячому віці .

ЗУБИ походять з 2-х зародків – з епітелію і під лежачої мезенхіми . З епітелію розвивається емаль , з мезенхіми – дентин . Формування зубів починається ще до кінця 2 місяця вагітності . Після утворення зубної пластинки в ній з’являються випинання , з яких формуються емалеві коронки . Першими виникають емалеві коронки молочних зубів ( на 11 тижні ) пізніше – коронки постійних зубів . Молочні зуби функціонують з 3 по 7 роки , а потім замінюються постійними зубами .

Молочні зуби мають певні терміни прорізування .

По мірі прорізування зубів формується і прикус . Прикус у дітей формується в 2 періоди :

1 період – триває до 3 – 3 ½ років ( зуби розташовані без проміжків , прикус ортогнаничний – прямий , відмічається невелике перекриття різцями верхньої щелепи різців нижньої щелепи ),

2 період – триває від 3 до 6 років ( характеризується появою проміжків між зубами і переходом ортогнатичного прикусу в прямий - ріжучи краї зубів дотикаються один до одного ) .

Потім починається період змінного прикусу . Від випадіння молочного і до появи постійного зуба минає зазвичай 3 – 4 місяці . Першими змінюються перші моляри . Потім зміна іде за схемою прорізування зубів . Треті моляри ( зуби мудрості ) прорізуються приблизно у віці 17 – 25 років .

Після прорізування постійних зубів може сформуватися 4 види фізіологічного прикусу : ортогнатія , прогенія ,біпрогнатія і прямий прикус .

( про ортогнатію і прямий прикус ми вже говорили , про генія –це коли трохи виступають нижні зуби вперед , біпрогнатія – передні зуби трохи нахилені вперед і верхні перекривають нижні .

Іноді в процесі розвитку формуються патологічні прикуси зубів . До них відносять значну ступень прогнатії і про генії , а також відкритий ( є щілина між верхніми і нижніми зубами ), закритий ( верхні різці повністю перекривають нижні ) і перехресний ( передні зуби перекриваються правильно , а бічні нижні дивляться назовні ) прикуси .

Формування як молочного , так і постійного прикусу є важливим показником рівня біологічного дозрівання дитини , тому його ще називають „ зубним віком” .

Після народження процес скостеніння повільно продовжується і повністю завершується до 25 – 26 років .

ІІ. Формування м’язової тканини в ембріоні та її подальший розвиток .

Скелетна мускулатура нараховує до 600 м’язів і розвивається з дорсальної частини мезодерми , яка розташована по боках від хорди і нервової трубки Дорсальний відділ мезодерми вже наприкінці 3-го тижня розвитку плода починає ділитися насегменти , або соміти . До 6 тижняу плода вже нараховується39 сомітів( 4 потиличні , 8 шийних , 12 грудних , 5 поперекових 5 куприкових ) В подальшому розвиткувідбувається розділ сомітів на 3 частини :

1) міотом (з нього формуються скелетні м’язи) ,

2) дермотом (з нього формується сполучнотканинна основа шкіри) ,

3) склеротом (з нього формуються хребці )

Скелетна мускулатура тулуба закладається вже на 4 тижні внутрішньоутробного розвитку з міотомів. З клітин -0 міобластів утворюються посмуговані м’язові волокна . Спинна ( дорсальна ) частина міотомів розташовується поряд з остистими відростками хребців і дає початок м’язам спини , з вентральної частини міотомів утворюються м’язи шиї грудей , живота . В подальшому в міотоми проростає сполучнотканинна пергородка , яка розмежовує поверхневі і глибокі шари . Діафрагма утворюється з 4 – 5 шийних сегментів .М’язові зародки діафрагми потім просуваються в напрямку нижнього отвору грудної клітини . Там вони зливаються і утворюють сухожилків центр .

М’язи голови розвиваються з мезодерми зябрових дуг на 5 тижні розвитку .

Поява бруньок кінцівок відмічається наприкінці 4-го початку 5 тижня розвитку плода Протягом 6 – 7 тижня відбувається ріст кінцівок в довжину .М’язи верхніх кінцівок розвиваються з мезодерми 4-х шийних і 1-го грудного міотомів , м’язи нижній кінцівок - -з 4-х поперекових і 3-х крижових міотомів .

На момент народження м’язова система доволі слабка .

Маса м’язів по відношенню до маси тіла значно менша , ніж у дорослих . Так , у новонварподжених вона складає 23,3% від маси тіла , у дитини 8 років – вже 26,7 % , в 15 років – 32,6 % , у дорослого – 44,2 % . Загалом в процесі розвитку людини маса м’язів збільшується в 27 разів

Існує особливість розташування м’язової тканини у новонароджених – основна маса м’язів приходиться на м’язи тулуба , а в інші періоди життя людини – на м’язи кінцівок . Крім того , у новонароджених є значна перевага тонусу м’язів згиначів ( це внутрішньоутробно забезпечує плоду специфічну ембріональну позу ) .

З віком змінюється структура м’язової тканини за рахунок потовщення міофібрил ( якщо у новонародженого товщина м’язового волокна приблизно 7 мкм , т о до 16 років вона досягає 27 мкм і більше ) . Паралельно з розвитком м’язових волокон іде формування сполучнотканинного каркасу м’язів – перимізія і ендомізія , яка завершується до 8 – 10 років .

В функціональному відношенні м’язи дитини мають ряд особливостей :

- є підвищена чутливість до ацетилхоліну і знижена чутливість до електричного струму ,

- має низьку ступень збудливості ( особливо у плода ) ,

- м’яз може здійснювати лише 3 – 4 скорочення в секунду ( з віком число скорочень сягає 60 – 80 в сек.) ,

- поступово формується тетанус ,

- у новонароджений навіть під час сну м’язи не розслабляються ,

- відносна сила м’язів залишається постійною аж до 6 – 7 років , а потім - починає швидко зростати і в 14 років стає максимальною . ,

- м’язова витривалість наростає до 17 років

Розвиток м’язів у дітей відбувається нерівномірно . В першу чергу розвиваються крупні м’язи плеча , передпліччя , пізніше – м’язи кистей рук . До 6 років тонка робота пальцями дітям не вдається

В віці 6 – 7 років дитина вже може займатися плетенням , ліпкою , малюванням , починає навчатися письму . Але така робота повинна бути обмежена в часі , щоб не втомлювати ще не зміцнілі м’язи кистей рук .

З 8 – 9 років в дитини вже зміцнюються зв’язки , посилюється м’язовий розвиток і відмічається значний приріст м’язів .

До 10 – 12 років координація рухів доволі досконала , але діти ще не здібні до тривалої продуктивної фізичної роботи і тривалому м’язовому напруженню .

В період статевого дозрівання гармонійність рухів порушується , з’являється незграбність , угловатість , різкість в рухах як результат дисгармонії між збільшенням маси м’язів і відставанням в розвитку регуляції їх роботи .

Наприкінці статевого розвитку іде приріст не тільки м’язів рук , але й м’язів ніг , спини , плечового і тазового поясу .

Після 15 років інтенсивно розвиваються дрібні м’язи , удосконалюється координація дрібних рухів . Враховуючи ці особливості ф, фізичні вправи не повинні вестися в швидкому темпі , повинні бути строго дозованими .

До 18 років уповільнюються ріст сили скорочення м’язів

До 25 – 26 років завершується формування і розвиток м’язової системи

МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ КІСТКОВОЇ СИСТЕМИ .

Починають дослідження зі збору скарг на болі в суглобах , кістках , тощо .

Далі з’ясовують наявність порушень рухливості ( об’єм рухів в суглобах , вранішня скутість тощо ) Потім огляд в положення стоячи та лежачи ( спочатку голови – у дітей до року стан тім’ячок - , потім тулуба і кінцівок – наявність деформацій ( рахіт ) , ділянок запалення ( набряк , почервонінні тощо ) . Далі проводять пальпацію кісток скелету , починаючи також з голови ( оцінюють їх щільність , наявність горбків , випинань , тощо ) . Інструментальним методом дослідження є рентгенографія .

МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ М’ЯЗОВОЇ СИСТЕМИ .

Починається дослідження з огляду ( розвиток м’язової системи повинен відповідати віку і статі .М’язи повинні бути пружними , однаково розвинені на симетричних ділянках тіла ) Далі оцінюється м’язовий тонус , сила і рухова активність .

Тонус оцінюється декількома прийомами : візуально оцінюється поза і положення кінцівок дитини ( у доношеної дитини руки і ноги зігнуті – спостерігається гіпертонус згиначів , якщо ж кінцівка звисає , то можна подумати про параліч ) , Інші методи – це проба на тракцію ( дитина ніби підтягується , якщо хапається за руки дорослого ) і симптом повернення ( якщо дитині розігнути кінцівку , то після зняття обмеження вона повертається в зігнуте положення ) .

Дослідження об’єму рухів полягає в пасивному згинанні і розгинанні кінцівки ( у новонароджених пасивних рухи в суглобах трохи обмежені ) .

Дослідження активних рухів проводиться у бадьорої дитини під час ігор з ними ( під час ігор дитина розгинає , згинає , підіймає і опускає руки , присідає , стрибає тощо ) .

Для визначення сили м’язів у різних вікових груп проводиться по різному . У грудних дітей намагаються відняти іграшку і спостерігають на силу опору дитини . У більш дорослих людей застосовують динамометр .

З інструментальних методів дослідження користуються міографом ( реєструються біоелектрична активність м’язів )

ІІІ. Особливості розвитку скелету і м’язової системи в різний вікових категоріях та вікові зміни .

Характерною особливістю процесу розвитку є його нерівномірність: періоди посиленого розвитку змінюються періодами його сповільнення. Періодами найбільш інтенсивного росту дитини є перший рік життя та період статевого дозрівання (11-15 років). Так, до кінця першого року зріст дитини збільшується більш ніж на 50% і становить 75-80 см, маса тіла зростає в 3 рази (9,5-10 кг). Пізніше, до періоду статевого дозрівання темп росту знижується: щорічно маса зростає в середньому на 1,5-2 кг, зріст — на 4-5 см. В період статевого дозрівання щорічно довжина тіла зростає на 7-10 см. Пропорції тіла з віком також змінюються:

Ріст і пропорції тіла на різних етапах розвитку

Рис. 1. Зміна пропорцій тіла з віком [С.И.Гальперин, 1974]

З моменту народження і до досягнення зрілості довжина тіла збільшується в 3,5 рази, довжина тулуба — в 3 рази, довжина руки — в 4 рази, довжина ноги — в 5 разів. В новонародженої дитини відносно короткі кінцівки, великий тулуб, велика голова. З віком ріст голови сповільнюється, а ріст кінцівок — прискорюється. До періоду статевого дозрівання (у препубертатний період) статеві відмінності в пропорціях тіла відсутні, ріст тіла відбувається в основному за рахунок росту ніг; у період статевого дозрівання (пубертатний період) в юнаків кінцівки стають довшими а тулуб коротшим і таз вужчим, ніж у дівчат, ріст тіла відбувається за рахунок збільшення тулуба.

Динаміка росту окремих частин тіла, більшості органів співпадає із динамікою росту довжини тіла, однак є виключення. Наприклад, ріст статевих органів найінтенсивніше відбувається в період статевого дозрівання; до цього періоду лімфатична система вже практично завершує свій розвиток. Розміри голови у 4-річних дітей сягають 75-90% від розмірів голови дорослої людини. Інші частини скелету інтенсивно ростуть і після 4 років.

Рис. 2. Співвідношення розмірів голови у дітей і підлітків (проба Філіппінера) [В.Кнайст, 1974]: а — негативна проба (3 роки, 2 місяці); б — нульова проба (5 років 3 місяці); в — позитивна проба (8 років 9 місяців).

Про вікові особливості опорно – рухової системи ми вже поговорили трохи раніше , а тепер коротко розглянемо геронтологічні зміни в опорно – руховому апараті . Як відомо , вони проявляються деструктивно – дистрофічними порушеннями з остеопорозом та гіперпластичними процесами .

1 Відбувається зменшення росту ( виникає викривлення хребта – утворення патологічних грудних кіфозів , зменшення висоти хребців і дисків ) .

2 Втрата кісткової речовини ( крихкість і ламкість кісток , зменшення їх ваги ) .

3 Відкладання солей в суглобах .

4 Дистрофічно – деструктивні зміни в кістках та суглобах( артрити , артрози , остеохондроз , остеопороз ).

Механізм виникнення цих хвороб ви будете вивчати в подальшому .

IV. Склад кісткової тканини в різних вікових групах . Проблеми рахіту та спазмофілії у дітей .

Від складу кісток залежать їх властивості : пружність міцність , еластичність , гнучкість , крихкість тощо . Тому доволі важливим є знання особливостей хімічного складу кісток в різному віці .

Властивості кістки залежать від її хімічного складу . У дорослої людини кістка містить 60% мінеральних речовин и, 30% органічних , 10% води . З мінералів представлені солі кальцію , фосфору , магнію та багато мікроелементів .

У дорослої людини в скелеті сконцентровано біля 1 200 г кальцію ( 99% з нього міститься в кістках ) , 530 г фосфору , 11 г магнію .

Серед органічних речовин – волокнистий білок –оссеїн , який є аналогом колагену , а також вуглеводи , ферменти .

Відомо , що мінеральні речовини надають кісткам міцності , твердості , органічні – еластичності , пружності , гнучкості .

У дітей в кістковій тканиін переважають органічні речовини , тому їх кістки пружні , еластичні , здатні до різних деформацій , викривлень . У дорослих переважають мінеральні солі , тому кістки трерді , міцні , можуть витримувати великі навантаження . З віком кількість мінералів збільшується , тому у людей похилого віку вони стають крихкими , часто ламаються .

В процесі утворення кісток та їх розвитку виділяють три стадії :

І стадія остеогенезу – представляє собою інтенсивний анаболічний процес . Протягом цієї стадії створюється білкова основа кісткової тканини – матрикс . Для цього в організм дитини повинні в достатній кількості надходити вітаміни А , С , В + білки .

ІІ стадія– відбувається формування центрів кристалізації з мінералізацією остеоідів . Для цієї стадії надзвичайно важливим є надходження в організм кальцію , фосформу мікроелементів ( фтору , магнію , марганцю , цинку , міді тощо 0 + вітаміну Д

ІІІ стадія остеогенезу – це процеси пере моделювання і постійного самооновлення кістки . Ці процеси залежать від роботи щитоподібної і пара щитоподібної залоз та надходження вітаміну Д та кальцію в організм людини .

Знаючи ці стадії розвитку кісток стає зрозумілим важливість правильного харчування , гігієнічних процедур , фізичних навантажень в різному віці для опорно – рухової системи .

Особливо важливим є це питання в педіатрії при вивченні таких хвороб як рахіт та спазмофілія .

РАХІТ – це захворювання обміну речовин , яке призводить до порушення балансу кальцію. , фосфору при недостатності вітаміну Д . При рахіті , насамперед , виникають порушення з боку опорно – рухової системи дитини . Виникає розм’якшення ( остеомаляція ) кісток скелету і гіперплазія остеоідної тканини . При цьому захворюванні кістки втрачають кальцій і стають надмірно гнучкими . В першу чергу страждають кістки черепа – велике тім’ячко збільшується в розмірі потилична кістка розм.’якшується ( краніотабекс ) , посилюється ріст кісток черепа і він збільшується в розмірі – рахітична гідроцефалія .

Потім в процес втягуються кістки грудної клітки – утворюються човникоподібні втиснення на бічних поверхнях грудної клітки , в місцях переходу кісткової частини в хрящову на ребрах утворюються потовщення –„чотки” . Деформується також хребет ( виникає патологічний кіфоз в ділянці нижніх грудних і верхніх поперекових хребців ) . , нижні кінцівки ( ) і Х – подібні ноги ).