ПОНЯТТЯ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ: ОЗНАКИ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І ФУНКЦІЇ.

Правознавство – спеціалізована галузь знань у сфері суспільствознавства.

Термін «правознавство» тотожний терміну «юриспруденція».

Термін «юриспруденція» виник у Стародавньому Римі наприкінці IV — на початку III століття до н.е. (лат. jurisprudentia – знання права) і зараз вживається у значеннях:

Юридична наука – це система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку та функціонування державно-правових явищ.

Основні ознаки юридичної науки:

1. Суспільна наука, що має прикладний характер. Вона покликана обслуговувати потреби громадського життя, юридичної практики, юридичної освіти, забезпечувати юридичних робітників необхідними даними про видання і застосування законів.

2. Наука, що має властивості точних наук. Юридична наука включає в основному конкретні знання, виражені у точних конструкціях, співвідношеннях, як і природничі науки.

3. Наука, що втілює у собі позитивні якості наук про мислення.

Об'єктами юридичної науки є держава і право – фактично два об'єкти. Проте юриспруденція, як і кожна наука, має один предмет вивчення.

Предмет юридичної науки – об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права в їх структурній багатоманітності.

Метод юриспруденції являє собою засіб юридичного пізнання, створення та організації юридичного знання. (методи: юридичної науки: філософський, діалектичний).

Функції юридичної науки – основні напрямки розуміння і вираження юридичного знання:

– онтологічна (пізнавальна) – вивчення фундаментальних якостей матерії права, найзагальніших сутнісних явищ і процесів у державному житті, відкриття раніше невідомих закономірностей буття держави і права;

– евристична – пізнання нового в державно-правовому житті, відкриття раніше невідомих закономірностей буття держави і права;

– прогностична – передбачення розвитку державно-правових процесів;

– практично-організаційна – обслуговування практики;

– методологічна – дослідження і розробка засобів вивчення правової дійсності;

– ідеологічна – вплив на розвиток правової культури суспільства і людини;

– політична – допомога у формуванні державно-правової політики, роз'ясненні політичних і законодавчих рішень.