Навесні 1923 р. Рада Антанти оголосила про своє рішення віддати Польщі окуповану нею Східну Галичину.
У Тарнуві, біля Кракова, знаходився у вигнанні уряд УНР.
Січня 1922 р. делегаціяУСРР на чолі із заступником голови Раднаркому, командуючим збройними силами України і Криму М. Фрунзе уклала в Анкарі відповідний договір.
У березні 1921 р. радянська Росія і Туреччина уклали договір про дружбу і співробітництво.
Лютого 1921 р. Ф. Кон і Ю. Коцюбинський підписали перший мирний договір радянської України — з Литвою.
18 березня 1921 р. був укладений Ризький мирний договір із Польщею. Державним кордоном сторони визнали лінію фактичного розмежування до початку радянсько-польської війни.
Було обговорено, що такий же договір Туреччина підпише з Україною.
Незважаючи на підписання Ризького договору відносини з Польщею залишалися напруженими.
Користуючись підтримкою Ю. Пілсудського, С Петлюрамав намір продовжувати в Україні боротьбу з більшовиками.
З території Польщі здійснювалися партизанські рейди на Правобережжя. Після кількаразових протестів X. Раковського польський уряд вимушений був офіційно відмежуватись від акцій Петлюри(хоча диверсійні акції з польської території на землі радянської України продовжувались на протязі всіх 20-х рр.).
Уряди РСФРР і УСРР звернулися до Франції, Англії й Італії з нотами протесту, указавши, що населення Східної Галичини більш ніж на три чверті складається з українців.
У квітні 1921 р. у Берліні була укладена угода міме УСРР і Німеччиною про обмін військовополоненими й інтернованими громадянами.
У грудні цього ж року у Віднібула підписана тимчасова угода між урядами Росії й України, зодного боку, і Австрії — з іншого.
Повноважним представником УСРР у Відні був призначений Ю. Коцюбинський.
У квітні—травні 1922 р. у Генуї (Італія) відбулася конференціяглав урядів європейських держав, метою якої було врегулювання післявоєнних економічних і фінансових проблем, а також розгляд «російського питання».
Оскільки, крім РСФРР, інші радянські республіки на конференцію не були запрошені, була прийнята угода, за якою делегація Росії отримала право укладати і підписувати міжнародні угоди і договори від імені всіх республік.
До складу делегації РРФСР був включений X. Раковський.
Скориставшись протиріччями між великими державами, радянська делегація під час роботи конференції (квітень 1922 р.) у містечку Рапалло, біля Генуї, уклала договір між РСФРР і Німеччиною.
У листопаді цього ж року в Берліні була укладена угода про поширення чинності російсько-німецькогодоговору на Україну та інші радянські республіки.
Наприкінці 1922 — на початку 1923 р. Україна, Росія і Грузія в складі єдиної делегації взяли участь у роботі Лозаннської конференції, що розглянула питання про чорно морські протоки.
Справляючи тиск на Туреччину, Велика Британія домоглася того, що було прийняте несприятливе для України рішення про відкриття проток для військових кораблів нечорноморських держав.