Походження назви
Всі банкноти євро мають спільний дизайн для кожного номіналу на обидвох сторонах. Випускаються банкноти вартістю в 500, 200, 100, 50, 20, 10 і 5 євро. Такі банкноти, як 500 і 200 євро, не випускаються в деяких країнах.
Тим не менше, всі монети є придатними платіжним засобами на території всіх країн Єврозони.
В готівковому обігу з 1 січня 2002 року.
Євро не є валютою Європейського Союзу, оскільки не всі країни ЄС перейшли на нього.
Всі країни — члени Євросоюзу мають право ввійти в Єврозону, якщо задовольнять певним визначеним вимогам згідно з економічними критеріями, а для всіх нових членів ЄС перехід на євро (раніше чи пізніше) є умовою вступу до союзу, хоча це швидше політична умова, ніж економічна, бо, як показує практика на прикладі, скажімо, Польщі, це практично може і не відбутись у найближчому майбутньому.
Один євро дорівнює 100 центам (часто їх називають євроцентами). Всі монети євро, враховуючи пам'ятні монети вартістю у 2 євро, мають однакову лицьову сторону, на котрій написано номінал монети на фоні Європи (до 2007 були зображені країни — члени ЄС), та різну «національну» сторону із зображенням, котре визначає та країна, де чеканяться монети.
Випускаються монети вартістю 2 і 1 євро, 50, 20, 10, 5, 2 та 1 євроцент. Дві останні монети не чеканяться у Фінляндії та Нідерландах,але і там вони є законним платіжним засобом. Багато магазинів у Єврозоніполюбляють вирівнювати ціни таким чином, щоб вони були кратні 5 центам і монети номіналом в 1 і 2 центи були не потрібні, але багато що залежить від національних традицій кожної країни.
Лицьова сторона банкноти номіналом 50 євро
Спеціальний графічний знак євро (€) було спроектовано після того, як шляхом опитування громадськості були обрані два варіанти з десяти пропозицій, і після того Єврокомісія вибрала один з них в якості кінцевого варіанту.
Автором дизайну, що переміг, як стверджується, була команда з чотирьох експертів, імена котрих офіційно не були названі. Офіційна версія створення дизайну євро оскаржується Артуром Ейзенменґером[1], в минулому провідним графічним дизайнером Європейскої економічної спільноти, котрий заявляє, що створив цей знак як загальний символ Європи.
Знак являє собою, згідно з поясненням Єврокомісії: „комбінацію грецького епсилона, як символу ваги європейської цивілізації, букви E, що значить «Європа», і паралельних ліній, котрі перетинають знак і свідчать про стабільність євро“.
Європейська комісія також розробила логотип євро з вказанням точних пропорцій і кольорів переднього плану та фону [2]. Хоча деякі дизайнери шрифтів просто в точності скопіювали логотип євро в якості знаку євро в цих шрифтах, більшість розробили свої варіанти, котрі часто базуються на букві С у відповідних шрифтах, щоб знак валюти мав таку ж ширину, як і арабські цифри[3].
Розміщення графічного знака відносно цифр, котрі означають номінал валюти, відрізняється в кожній країні. Хоча офіційно рекомендується розміщувати знак перед цифрами (що суперечить загальній рекомендації ISO розміщати позначення валюти після суми), люди в багатьох країнах пишуть знак євро так само, як це було прийнято для національних валют, що ходили до євро.
Назва «Євро» була запропонована бельгійським есперантистом Жерменом Пірло[4].Латиною назва євро пишеться euro, грецькою Ευρώ. На банкнотах назва євровалюти вказана латинськими і грецькими буквами. Читається згідно з орфографією відповідної мови, зазвичай на зразок того, як вимовляється слово Європа цією мовою: французькою приблизно йоро́, німецькою о́йро, португальською та іспанською е́уро, англійською ю́ро, литовською е́вр і т. д.
Передісторія (1957—1992)
Угода про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) була підписана в 1957 році Бельгією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Францією і ФРН.
У 1962 році в меморандумі Європейського співтовариства вперше було сказано про необхідність єдиної фінансової політики Європи. Висувається ідея «валютної змії», тобто фіксації обмінних курсів валют країн ЄС в певному діапазоні. Здійсненню цього плану перешкодила енергетична криза 1972 року, викликана різким зростанням цін на нафту.