Регулювання соціально-трудових відносин в організації
Тема 13. Управління використанням персоналу
1.Регулювання соціально-трудових відносин в організації.
2.Суть, завдання і функції соціального партнерства.
3.Колективний договір як засіб зміщення соціального партнерства.
4.Суть і підходи до раціонального використання персоналу.
5.Управління плинністю кадрів в організації.
6.Організація звільнення персоналу.
Трудові відносини — це стійкі зв'язки між людьми в процесі трудової діяльності. До них належать: відносини між роботодавцем і найманими працівниками, між керівниками і підлеглими, між робітниками і трудовим колективом, між адміністрацією і персоналом. Як складова частина цілісної системи відносин, трудові відносини формуються під впливом соціального середовища, і знаходяться в залежності від дій управлінських структур, завдання яких забезпечити дотримання принципів конструктивного партнерства, будувати і постійно підтримувати трудові зв'язки на основі взаємної ділової співпраці, допомоги І відповідальності.
Правовою основою регулювання системи трудових відносин є закон України" «Про колективні договори і угоди». На державному рівні управління Указом Президента України створена тристороння комісія з регулювання суспільно-трудових відносин, завданням якої є підписання генеральної угоди, розгляд галузевих тарифних угод і регулювання трудових спорів. Персональний склад комісії визначається указами Президента при дотриманні принципів паритетного представництва, уповноваженості, рівноправності і взаємної відповідальності сторін соціального партнерства — представників Уряду України, українських об'єднань профспілок і об'єднань роботодавців.
Закон встановлює правові основи розробки, заключення і виконання колективних договорів в організації І різного роду угод з метою сприяння договірному регулюванню соціально-трудових відносин і узгодження соціально-економічних Інтересів працівників і власників. Сторони й учасники колективного договору і угод можуть передбачити положення конкретизації і подальшого розвитку соціального партнерства та тристоронньої співпраці з питань соціально-трудових відносин. Соціально-трудові відносини грунтуються на принципах:
—добровільності і рівноправності сторін;
—взаємної поваги їх позицій.
Отже, соціально-трудові відносини — це система взаємних погоджень, компромісів, угод і договорів між роботодавцями і найманими працівниками за участю держави. Формування соціально-трудових відносин пройшло чотири етапи свого розвитку — від ранньокапіталістичною, при повній незахищеності працівників від роботодавця, до соціального партнерства.
Соціальне партнерство є найприйнятнішим методом оптимізації досягнення балансу інтересів роботодавців та найманих працівників. Відносини соціального партнерства мають колективний характер, бо в їх основі лежить колективний інтерес об'єднань працівників — професійних спілок з одного боку; з іншого — об'єднань власників-акціонерів, спілок
підприємств.
Регулювання соціально-трудових відносин в організації здійснюється
на договірній та адміністративній основах.
На договірній основі — через систему колективних договорів,
консультацій, переговорів та індивідуальних трудових угод чи контрактів. Адміністративна основа — через систему управлінських рішень і методів управління.
Соціально-трудові відносини в організації регулюються системою норм І нормативів, які випливають Із Конституції України І Кодексу Законів про працю України.
Система норм і нормативів, встановлена на основі законодавства, дає змогу встановити вертикаль, яка буде нормативно-правовим підґрунтям для переговорів соціальних партнерів і укладання ними колективних договорів і угод.
До сфери нормативно-методичного і статистичного забезпечення
соціально-трудових відносин входять:
—соціальне і трудове законодавство;
—стандарти (нормативи) основних соціальних гарантій;
—договірне регулювання соціально-трудових відносин;
—правова основа регулювання індивідуальних, колективних трудових
спорів і конфліктів;
— умови праці (норми безпеки та гігієни праці, граничні рівні важкості праці й шкідливості умов, нічна праця);
—стандарти безпеки праці й стану довкілля на виробництві;
—встановлення гарантій, компенсацій і пільг;
- матеріальна відповідальність за завдану шкоду роботодавцеві або працівникові;
Формування! відтворення здатності до праці має важливе значення як для роботодавця, так і для працівника. Роботодавець зацікавлений у тому, щоб працівник повноцінно виконував покладені на нього трудові функції, виробничі завдання.
Працівник зацікавлений у тому, щоб роботодавець через зарплату чи в інший спосіб надав йому змогу утримувати в належному стані здоров'я, забезпечити інші найперші власні потреби й потреби своєї сім'ї.
Вдосконаленню соціально-трудових відносин сприятиме створена відповідно до постанови Кабміну від 15.11.95 р. Державна інспекція праці. Органи інспекції по праці діють при адміністрації і під час здійснення своїх повноважень є незалежними від державних органів, посадових осіб і керуються тільки Законами України.