МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ Модуль № 5.1
Хронологія подій.Галичина увійшла до складу Австрії внаслідок першого поділу Речі Посполитої 1772 року. Австрійський уряд штучно об'єднав Західну і Східну Галичину, населених у більшості своїй відповідно поляками і українцями в один адміністративний округ під назвою — Королівство Галичини і Лодомерії.
До складу Австрії входив також Тернопільський округ за винятком Хотинського повіту, що з 1812 року був переданий Росії.
Північна Буковина (нинішня Чернівецька область) перейшла під австрійську владу внаслідок Кючук-Кайнарджийського мирного договору 1774 року між Росією та Туреччиною. Крім того, з XVI столітгя у складі Австрійської монархії під владою Угорського королівства опинилося ще й Закарпаття. У 1723 році угорські представницькі збори відмовилися від власної державності на користь багатонаціональної Австрійської імперії.
Таким чином, наприкінці XVIII ст. майже усі західноукраїнські землі потрапили під владу Австрії. З 1867 року Австрійська імперія перетворилася на дуалістичну Австро-Угорську. До австрійської частини монархії увійшли Галичина і Буковина, до Угорської — Закарпаття.
Державний устрій.Австрія XVII — першої пол. XIX ст. — це типова монархія, влада в якій зосереджувалася в руках спадкового імператора. Королівство Галичини і Лодомерії очолював призначений імператором губернатор. До буржуазно-демократичної революції 1848 року губернатори призначалися виключно із числа австрійців. Королівство поділялося на округи (циркули) на чолі з окружними старостами.
З метою створення видимості політики освіченого абсолютизму у Галичині 1775 року створюється становий сейм, який на ділі жодним чином не обмежував абсолютну владу монарха.
Після хвилі революційних виступів, що прокотилися по всій Австрійській імперії, у 1848 році в Галичині було скасовано кріпосне право. Аграрна реформа в сільському господарстві включала в себе кілька основних положень. Зокрема, ліквідувалася юридична залежність селянина від поміщика; селяни наділялися земельною власністю; мали сплатити поміщикам вартість кріпосних повинностей1.
Після створення Австро-Угорської імперії кожна з двох держав продовжувала мати свій двопалатний парламент — в Австрії він називався Рейхсрат (Державна Рада), а в Угорщині — Сейм. Спільного законодавчого органу затверджено не було. Увесь апарат управління частини держави діяв незалежно від іншої.
Централізувала державу особа австрійського імператора, що одночасно носила титул угорського короля. Ухвалені австрійським рейхсратом чи угорським сеймом рішення потребували обов'язкового підпису імператора. Він представляв країну на зовнішній арені, призначав і відправляв уряди у відставку був головнокомандувачем збройних сил імперії. Фактично особа монарха була недоторканною, він не відповідав ні перед Сеймом, ні перед Державною Радою.
Ради міністрів, окремо в Австрії і Угорщині, були вищими органами виконавчої влади. Прем'єр-міністри і члени уряду формально відповідали перед парламентом, а фактично тільки перед імператором. Раді міністрів підпорядковувалася крайова влада. У Галичині і в інших чотирнадцяти провінціях Австрії призначався намісник, а на Буковині — крайовий президент.
Адміністративно-територіальні перетворення 1860-х років не обійшли також і місцеве управління. Уся територія Галичини була поділена на 74 повіти, які очолювали начальники повітів. На Буковині також запроваджувалася повітова система місцевого управління.
Закарпаття, перебуваючи у складі Угорщини, не виділялося в окремий коронний край. Основними територіальними одиницями Угорщини були жупи (області) і комітати. Із 71 жупи Угорщини 4 перебували на території Закарпаття. В свою чергу кожна жупа поділялася на комітати управління, до яких входило близько 30 осіб чиновницького складу. Органами крайового самоуправління були крайові сейми в Галичині та Буковині.
Сільське управління здійснювалося автономно, але з мінімальними повноваженнями. Місцеві органи влади зосереджувалися у так званих сільських представництвах, які мали в своєму складі сільські управління на чолі зі старостами.
1 Бойко О.Д. Історія України. — К., 2002. — С 245
Судова система проголошувалася незалежною від органів державної адміністрації. Судді призначалися імператором на довічний термін. Без особистої згодисуддю неможна було перевести на іншу посаду. Найвищою судовою інстанцією в Австрії став Верховний судовий і касаційний трибунал у Відні.