Кардиналістична теорія поведінки споживачів.

Тема 3 Поведінка споживачів в ринковій економіці

Залежно від базових припущень відносно корисності блага можна виділити кардиналістичну, або кількісну теорію поведінки споживача (представники якої припускають можливість кількісної оцінки корисності благ) та ординалістичну, або порядкову теорію (її представники запропонували вимірювати суб’єктивну корисність за допомогою не абсолютної, а відносної шкали, що показує переваги споживача чи ранг споживаного блага розробили підходи до аналізу поведінки споживачів без безпосереднього кількісного вимірювання корисності).

Корисність блага – це властивість економічного блага задовольняти одну чи кілька людських потреб. Австрійського економіст Г. Госсен у своїх дослідженнях виявив наступну закономірність: корисність кожної наступної одиниці блага, що споживається, зменшується по мірі його споживання. Ця закономірність отримала назву закону спадної граничної корисності, або першого закону Госсена.

Зменшення граничної корисності MU, тобто корисності останньої одиниці спожитого блага, призводить до зменшення приросту загальної корисності TU, яка є сумою корисностей всіх спожитих благ. Загальна корисність буде зростати до тих під поки гранична корисність є позитивною. Якщо подальше споживання приносить шкоду (гранична корисність блага негативна), то загальна корисність знижується. Максимум загальної корисності досягається в момент, коли гранична корисність стає рівною нулю.

В кардиналістичній теорії вважається, що споживачі прекрасно уявляють граничну корисність усіх продуктів та прагнуть витратити свої кошти так, щоб отримати максимати задоволення (максимізувати сукупну корисність).

Функція корисності – функція, що показує залежність загальної корисності споживача від кількості спожитих ним благ: TU=f(Q). При наявності неперервної функціональної залежності граничну корисність можна знайти як похідну від функції загальної корисності: MU= d(TU)/d(Q).

Правило раціональної поведінки споживача (2-й закон Госсена) – функція корисності максимізується в тому випадку, коли грошовий доход споживача розподіляється таким чином, що кожна остання грошова одиниця, витрачена на придбання будь-якого блага, приносить однакову граничну корисність. Тобто загальна корисність споживача, який купує п товарів максимізується за умови, що , де MU₁, MU₂…, MU_п – граничні корисності кожного виду товарів, Р_1, Р₂...Р_п – ціни товарів.