Поняття про сучасне цивільне право України

Поняттям «цивільне право» (від лат. jus civiles) у стародавньому римському праві позначали права, що належали винятково особам, які мали римське громадянство. Цей термін зберігся донині, хоча суть його докорінно змінилась.

Поняття «цивільне право» може вживатись у кількох значеннях: галузь права, система законодавства, частина науки про право, навчальна дисципліна. Однак визначальним з-поміж них е розуміння цивільного права як галузі права.

У цьому значенні цивільне право можна визначити як сукупність концепцій, ідей: і правових норм, що встановлюють на засадах диспозитивності, юридичної рівності та ініціативи сторін підстави набуття і порядок реалізації га захисту прав і обов’язків фізичними та юридичними особами, а також; соціальними утвореннями, що виступають як суб’єкти немайнових і майнових (цивільних) відносин, для задоволення матеріальних: та духовних потреб приватних осіб і захисту їх інтересів.

Критеріями виокремлення цивільного права як галузі національного права є його предмет, метод, засади правового регулювання, а також функції, які на нього накладають.

Цивільне право – це галузь права, норми якої регулюють на засадах юридичної рівності майнові відносини в її різноманітних формах і деякі особисті немайнові відносини, пов’язані з відповідними нематеріальними благами за участю громадян, організацій та інших соціальних утворень.

Предметом: цивільного права є:

- особисті немайнові відносини – суспільні відносини, які складаються з приводу здійснення суб’єктом особистих немайнових прав і не мають безпосереднього економічного змісту (право на життя, ім’я, честь, гідність, ділову репутацію, авторство, фірмове найменування, товарний знак);

- майнові відносини – суспільні відносини, що виникають у зв’язку з використанням особою майнових: благ (речей, робіт, послуг). Прикладом є відносини між особами з приводу купівлі-продажу майна, найму нерухомості, виконання роботи на замовлення тощо. Вони є основною, переважною частиною предмета цивільно-правового регулювання.

Схематично предмет цивільного права можна зобразити таким чином (схема 4.1).

Як і всі правові відносини, цивільні правовідносини мають свою структуру:

1) суб’єкти – фізичні особи (громадини України:, іноземні громадяни чи піддані, особи без громадянства), юридичні особи (організації, підприємства, установи), держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права;

2) об’єкт – матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких, виникли правовідносини: речі, зокрема гроші та цінні папери, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація тощо;

3) зміст – суб’єктивні права і відповідні їм юридичні обов’язки суб’єктів правовідносин.

Схема 4.1. Предмет цивільного права

Як і будь-яка галузь права, цивільне право має свій метод. Цивільно-правовий метод на відміну від методів інших галузей Орава є багатоелементним, має власні ознаки:

- юридична рівність сторін;

- диспозитивність сторін, на підставі чого сторонам надається право визначати їхні взаємовідносини на власний розсуд повністю або частково в межах, передбачених чинним законодавством;

- особливий спосіб вирішення майнових спорів між учасниками цивільних правовідносин (через загальний, господарський чи третейський суди);

- наявність майнової відповідальності сторін.

Цивільне право – сукупність норм права, які регулюють майнові та ‘оЬ’обисті немайнові відносини, що складаються в суспільстві між фізичними і юридичними особами та іншими соціальними утвореннями Jia засадах юридичної рівності сторін.

Система цивільного права України визначає розміщення його складників у певному порядку, обумовленому взаємозв’язком його елементів юридичних норм та інститутів. Вона поділяється на дві частини – загальну і особливу.

Загальну частину цивільного права складають правові норми та інститути, що стосуються всіх цивільно-правових відносин, а саме: положення про суб’єкти та об’єкти цивільного права, правочини, представництво й довіреність, строки і терміни, позовна давність.

А особливу частину цивільного права – норми права, які регулюють окремі групи спеціальних цивільно-правових відносин. Вона містить такі інститути: особисті немайнові права фізичної особи, право власності та інші речові права; зобов’язальне право; право інтелектуальної власності; спадкове право.