Класи точності засобів вимірювальної техніки
Нормування похибки взаємодії і неінформативних параметрів вихідних сигналів засобів вимірювальної техніки
Методи нормування додаткових похибок і їх особливості однакові для всіх видів ЗВТ і обох моделей похибки.
А. В більшості ЗВТ, які знаходяться на теперішній час в експлуатації, динамічна похибка безпосередньо не враховується. Тому питання нормування цих похибок не розглядається.
Найменш розроблені методи нормування похибки від взаємодії ЗВТ з ОВ. Згідно з фізичним походженням похибки взаємодії для її оцінки необхідно нормувати характеристики, що відображають властивості ЗВТ відбирати енергію через свої вхідні або вихідні кола і дозволяють визначити зміну вимірюваної ФВ, яка виникає в результаті цього обміну. Для засобів електро - і радіотехнічних вимірювань ця задача вирішується за допомогою нормування вхідних і вихідних повних опорів ЗВТ, причому ці опори неважко контролювати під час повірки.
Б. Неінформативні параметри вихідних сигналів не належать до МХ ЗВТ. Проте вони визначають можливість нормальної роботи ЗВТ й інших пристроїв, які приєднуються до виходу даного ЗВТ. Наприклад, вихідним сигналом перетворювача напруга-частота або генератора імпульсів є послідовність імпульсів, а її інформативним параметром - частота, вимірювана частотоміром. У той самий час похибка частотоміра залежить від амплітуди, тривалості і форми імпульсів, які належать до неінформативних параметрів. Тому вони також повинні підлягати нормуванню. Найбільш розповсюдженим є завдання границь допустимих значень тієї чи іншої характеристики. Перелік нормованих неінформативних параметрів вхідного і вихідного сигналів ЗВТ, їх номінальні значення і границі допустимих відхилень установлюються в ДСТУ та НТД.
В. Всі НМХ ЗВТ можуть представлятися у формі іменованого або неіменованого числа, формули або графіка. При цьому завдання будь-якої характеристики у вигляді графіка обов‘язково треба супроводжувати одночасним поданням її у вигляді формули або таблиці. Допускається застосування й інших форм подання НМХ, яка конкретизується в НТД на даний тип або вид ЗВТ.
Нормування статичної похибки цих ЗВТ здійснюється, як правило, встановленням класу точності.
А. Клас точності – це узагальнена кількісна характеристика ЗВТ, яка визначається гарантованими границями допустимих основної і додаткових похибок, а також іншими характеристиками ЗВТ, що впливають на похибку (точність) вимірювань і значення яких установлюються стандартами на окремі види ЗВТ. Для встановлення класів точності використовуються загальні правила: їх містить ГОСТ 8.401-80 [5]. Класи точності не встановлюються на 3 групи ЗВТ:
1. В яких окремо нормуються систематична та випадкова складові основної похибки;
2. В яких динамічні похибки є переважними;