ТЕМА: РОЛЬ ДЕРЖАВИ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
Ціна землі
Земля не є продуктом праці, але вона має ціну, включає витрати на обробіток ґрунту, його покращення. Використовується як засіб виробництва і предмет праці та приносить власникові дохід у вигляді ренти.
Економічними формами землі капіталу виступає форма позичкового проценту, а землі-матерії - земельна рента.
Ціна землі - це відношення ренти до банківського відсотка помноженого на 100%.
Цз = R×100% / Б%
R-рента, Б – банківський відсоток.
Ціна землі коливатиметься від вартості заходів, що до її поліпшення, маси ренти, норми позичкового проценту, співвідношення попиту і пропонування землі, очікуваної політики з регулювання аграрного сектора економіки.
Питання для самоконтролю:
*1. Яка роль сільського господарства в суспільному виробництві?
*2. Які особливості має сільськогосподарське виробництво?
*3. Який засіб виробництва в сільському господарстві є визначальним і які відмінності за якістю він має?
*4. Які особливості мають відносини власності на землю?
*5. Чи поширена оренда землі в сучасних умовах у розвинутих країнах?
**6. Чому між орендарем і власником землі постійно точиться боротьба за термін оренди?
**7. Що таке фермерське господарство і чому в багатьох країнах воно є переважно організаційно-правовою формою виробництва в аграрній сфері?
*8. Що являють собою агропромислові комплекси (АПК) і на основі чого вони найчастіше створюються?
**9. Яку ренту отримує землевласник, здаючи в оренду землі з найгіршою якістю?
*10. Що є умовою, причиною і джерелом абсолютної земельної ренти?
*11. Що таке монопольна рента?
**12. Чи може орендна плата бути вищою за ренту і з чим це пов'язано?
*13. Що таке ціна землі і як вона визначається?
Питання для самостійного опрацювання:
1. Розвиток підприємництва в сільському господарстві.
2. Державна підтримка аграрної сфери та аграрних перетворень.
ПЛАН
1. Суть і основні напрямки державного регулювання економіки та економічної політики
2. Форми державного регулювання
Рекомендована література:
1. Мочерний С.В. Основи економічної теорії: навч. посіб.- К.: „Академія”, 2009.-с.365
2. Політична економія: Навч. посібник / Т.Г. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. Т.Г. Кривенка. — К.: КНЕУ, 2001. Тема 15.
Високорозвинена ринкова економіка є оптимальним поєднанням основ товарного виробництва і цілеспрямованої політики державного регулювання економічних процесів. Державне регулювання доповнює ринковий механізм, що в сукупності становить єдину систему макроекономічного регулювання.
Державне регулювання економіки – комплекс форм та засобів централізованого впливу на розвиток економічних об’єктів і процесів для стабілізації економічної системи.
Важливими методами державного регулювання народного господарства є здійснення найважливіших форм економічної політики:
- Науково – технічної (стимулювання розвитку НТП, встановлення пріоритетів розвитку,організаційне та ресурсне забезпечення).
- Кредитно – грошової ( регулювання рівня банківського %, резервів, операції з ЦП).
- Амортизаційної (здійснення політики прискореної амортизації).
- Структурної ( модернізація галузей н/г).
- Цінове регулювання( встановлення цін на продукцію базових галузей, державні субсидії, встановлення договірних цін).
Централізоване регулювання економіки проявляється у коротко – і довгостроковій державній економічній політиці.
Короткострокове - комплекс антикризових, антициклічних заходів держави. Його характерною рисою є те, що всі заходи з’ясовуються разом з нагромадженням кризових явищ і розвитком самої кризи. Проводяться заходи через політику прискорення амортизації, субсидій, державну допомогу окремим фірмам чи галузям.
Довгострокове - здійснюється в формі економічного програмування, це пов’язано з розвитком ринкової економіки, продуктивних сил, НТП, еволюційних виробничих відносин та господарських систем. Програмування на відміну від короткострокового регулювання характеризується більшим ступенем узгодженості , помітним скороченням сфери стихійності та зростання свідомого, цілеспрямованого впливу на економічні процеси.
Розрізняють види програмування:
- кон’юнктурне - характерне для країн з розвиненою ринковою системою, спрямоване на регулювання процесу відтворення через досягнення рівноваги макроекономічних показників.
- структурне - вища форма економічного регулювання, його основу становить кон’юнктурне програмування, доповнене науково обґрунтованими планами економічного і соціального розвитку.
Існує також частково структурне програмування, яке спрямоване на регулювання відносин між попитом і пропозицією. Конкретними формами його реалізації є галузева і регіональні програми.
Національне регулювання включає регулювання на 10 і більше років.