Тема. Числові функції, способи їх задання. Основні властивості функції. Обернена і складені функції
Вправи
1. Розв'язати рівняння
1. = 1;
2. = -3;
3. = -3;
4. = 5;
5. = 3;
6. = х – 5;
7. + х = 4;
8. = -х;
9. = 0;
10. = 10;
11. = 2;
12. = 5;
13. = -3;
14. = х – 5;
15. х + = 6;
16. = х – 2;
17. 3 + = х;
18. = ;
19. = ;
20. 2 + = .
| 1. = ;
2. = ;
3. х = ;
4. х -2 = ;
5. х = ;
6. х +1 = ;
7. = 6;
8. = ;
9. = ;
10. = 2х;
11. = 3;
12. = 2;
13. = 4;
14. = 1;
15. = 1 + ;
16. - = 2.
|
План
1. Числові функції.
2. Графік функції.
3. Основні властивості функції.
4. Способи задання функції.
5. Властивості та графіки основних видів функцій.
| 1. Поняття числової функції | |||||||||||
| Числовою функцією з областю визначення D називається залежність, при якій кожному числу х із множини D (області визначення) ставиться у відповідність єдине число у. Записують цю відповідність так: у = f(х). Позначення і терміни D(f) – область визначення Е (f) – область значень х – аргумент (незалежна змінна) у – функція (залежна змінна) f – функція f(х0) – значення функції f у точціх0 | ||||||||||
| 2. Графік функції | |||||||||||
| Графіком функції f називається множина всіх точок координатної площини з координатами (х; f(х)), де перша координата х «пробігає» всю область визначення функції, а друга координата – це відповідне значення функції f у точці х. | ||||||||||
| 3. Основні властивості функції | |||||||||||
| Область визначення функції f – це множина тих значень, яких може набувати аргумент х. Вона позначається D(f). | |||||||||||
| Область значень функції f – це множина, яка складається з усіх чисел f(х), де х належить множині визначення. Її позначають Е (f). | |||||||||||
| Монотонність функції | |||||||||||
| Функція f(х) зростаюча: якщо х2 > x1, то f(х2) > f(х1) (при збільшенні аргументу відповідні точки графіка піднімаються) | ||||||||||
| Функція f(х) спадаюча: якщо х2 > x1, то f(х2) < f(х1) (при збільшенні аргументу відповідні точки графіка опускаються) | ||||||||||
| Парність і непарність функції | |||||||||||
| Функція f(х) парна: f(- х) = f(х) для всіх х з області визначення. Графік парної функції симетричний відносно осі Оу | ||||||||||
| Функція f(х) непарна: f(- х) = - f(х) для всіх х з області визначення. Графік непарної функції симетричний відносно початку координат - точки О | ||||||||||
| 4. Способи задання функції | |||||||||||
| 1) Аналітичний спосіб | Функція задається за допомогою математичної формули Наприклад, у = х2, у = 5х - 8 | ||||||||||
| 2) табличний спосіб | Функція задається за допомогою таблиці
Наприклад,
| ||||||||||
| 3) Описовий спосіб | Функція задається словесним описом | ||||||||||
| 4) Графічний спосіб | Функція задається за допомогою графіка | ||||||||||
| 5. Властивості та графіки основних видів функцій. | |||||||||||
| 1. Лінійна функція у = kx + b | |||||||||||
k > 0
| Властивості:
1. D(у) =
2. Е (у) =
3. Ні парна, ні непарна
4. Зростає: х ![]()
| ||||||||||
k < 0
| Властивості:
1. D(у) =
2. Е (у) =
3. Ні парна, ні непарна
4. Спадає: х ![]()
| ||||||||||
| Властивості:
1. D(у) =
2. Е (у) =
3. Непарна
4. При k > 0 зростає: х ![]() ;
при k < 0 спадає: х ![]()
|
| Властивості:
1. D(у) =
2. Е (у) = b
3. Парна
4. Постійна
| |||
2. Обернена пропорційність, функція
| ||||
k > 0
| Властивості:
1. D(у) =
2. Е (у) =
3. Непарна
4. Спадає на кожному з проміжків:
| |||
k < 0
| Властивості:
1. D(у) =
2. Е (у) =
3. Непарна
4. Зростає на кожному з проміжків:
| |||
3. Функція у = ах2 ( )
| ||||
a > 0
| Властивості:
1. D(у) =
2. Е (у) =
3. Парна
4. Спадає на проміжку , зростає на проміжку
| |||
a < 0
| Властивості:
1. D(у) =
2. Е (у) =
3. Парна
4. Зростає на проміжку , спадає на проміжку
|
4. Квадратична функція у = ax2 + bx + c ( )
| ||||
a > 0
| Властивості:
1. D(у) =
2. Е (у) =
3. У загальному випадку - ні парна, ні непарна, при b = 0 функція у = ax2 + c парна
4. Спадає на проміжку , зростає на проміжку
| |||
a < 0
| Властивості:
1. D(у) =
2. Е (у) =
3. У загальному випадку - ні парна, ні непарна, при b = 0 функція у = ax2 + c парна
4. Зростає на проміжку , спадає на проміжку
|
Основні варіанти розміщення графіка функції у = ax2 + bx + c (
)
![]() |
= 1;
2.
= -3;
3.
= -3;
4.
= 5;
5.
= 3;
6.
= х – 5;
7.
+ х = 4;
8.
= -х;
9.
= 0;
10.
= 10;
11.
= 2;
12.
= 5;
13.
= -3;
14.
= х – 5;
15. х +
= 6;
16.
= х – 2;
17. 3 +
= х;
18.
=
;
19.
=
;
20. 2 +
=
.
=
;
2.
=
;
3. х =
;
4. х -2 =
;
5. х =
;
6. х +1 =
;
7.
= 6;
8.
=
;
9.
=
;
10.
= 2х;
11.
= 3;
12.
= 2;
13.
= 4;
14.
= 1;
15.
= 1 +
;
16.
= 2.

k > 0
2. Е (у) = 
k < 0

k > 0
2. Е (у) =
k < 0

3. Парна
4. Спадає на проміжку
, зростає на проміжку 
)

3. У загальному випадку - ні парна, ні непарна, при b = 0 функція у = ax2 + c парна
4. Спадає на проміжку
, зростає на проміжку

3. У загальному випадку - ні парна, ні непарна, при b = 0 функція у = ax2 + c парна
4. Зростає на проміжку 