Розвиток атомно-молекулярного вчення.
Дeякi влacтивocтi тa eнepгeтичнi xapaктepиcтики aтoмiв.
Будова електронної оболонки атома.
Будова атомного ядра.
Розвиток атомно-молекулярного вчення.
СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО БУДОВУ АТОМА.
Усреднение
Никогда не увеличивайте позицию, если сделка идет против вас. Позволять акции идти против вас более, чем на несколько пунктов - это порочная практика, как правило, лишь ухудшающая общее положение дел.
Періодичний закон і періодична система елементів Д. І. Менделєєва відіграли і відіграють велику роль у розвитку хімічної науки. Вони допомагають хімікам орієнтуватись у безлічі фактів. Однак подальші успіхи науки не можна було б уявити без розкриття фізичного змісту періодичного закону.
В період відкриття періодичного закону і в більш пізні часи хімічні елементи розглядались у тісному зв'язку з поглядами про неподільність атомів. Проте уявлення про неподільність атомів не давало змоги зрозуміти внутрішню причину періодичності та послідовності зміни властивостей елементів залежно від їхніх протонних чисел. Атом справді не ділиться під час перебігу всіх хімічних реакцій. Принцип неподільності атомів відіграв позитивну роль у розвитку науки; незмінність, стабільність маси атома була однією з вихідних ідей Д. І. Менделєєва. Проте досить закономірно, що після завершення побудови атомістики на фундаменті неподільності атома виникла проблема його внутрішньої структури. Діалектика розвитку науки привела до заперечення того, шо становило лише одну із стадій пізнання. Разом з тим пізнання будови атома було б неможливим, якби не існувало атомістичної теорії, що виходила з принципу неподільності атома. Саме періодичний закон і відкрив шлях до пізнання надр атома, і систематизація нових фактів (відкриття радіоактивності, електрона, теорія Бора тощо) набула логічної основи після того. як була зіставлена з періодичним законом.
Ще в 1886 р. великий російський вчений О.М. Бутлеров висловив думку про те, що атом подільний. Аналогічні думки майже одночасно з О. М. Бутлеровим висловлював російський вчений М. О. Морозов. Проте ці припущення в той час не могли бути підтверджені експериментальними даними.
В кінці минулого століття було встановлено ряд фактів, які свідчили про складність будови атомів. Це, насамперед, відкриття електрона англійським фізиком Дж. Томсоном у 1897 р., встановлення факту, що електрони можна вилучити з будь-якого елемента, їх випускають багато речовин під час нагрівання, освітлення, рентгенівського опромінювання, а також того, що електрони є переносниками електричного струму в металах. Отже, електрони є в атомах усіх елементів.
Електрон — це елементарна частинка з найменшим негативним електричним зарядом, який тільки може існувати (1,602 • 10 -19 Кл); маса електрона дорівнює 9,11 • 10 -31 кг.
Атом електронейтральний. Отже, крім електронів в атомах повинні бути позитивно заряджені частинки.
Велику роль у розвитку теорії будови атома відіграло відкриття явища радіоактивності, вперше виявленого у сполук Урану французьким фізиком А. Беккерелем у 1896 р. А в 1898 р. Марія Кюрі-Склодовська та П'єр Кюрі відкрили в уранових рудах два нових радіоактивних елементи — Полоній і Радій, які мали більшу радіоактивність, ніж Уран і Торій.