Склад шлункового соку в нормі та його патологічні зміни

Шлунковий сік - це біологічна рідина, яка виробляється залозами слизової оболонки шлунка. Представляє суміш ферментів, соляної кислоти і слизу. Це – безколірна прозора рідина кислої реакції (рН – 1,5 – 2,5).

До складу шлункового соку входять органічні і неорганічні речовини. До неорганічних відносять хлориди калію, натрію, амонію, фосфати, сульфати і в невеликій кількості органічні речовини – молочна кислота, сечовина, креатин, глюкоза.

Одним із основних компонентів шлункового соку є соляна кислота. Яка виконує багатогранні фізіологічні функції: створює оптимум рН для дії ферментів шлунка, сприяє набуханню білкових колоїдів їжі, готуючи їх до гідролітичного розщеплення, приймає участь в гормональному збудженні діяльності головних залоз шлунка і екзокринної секреції панкреатичної залози, є одним із регуляторів моторики шлунка і тонкої кишки, має бактерицидну дію.

Із органічних сполук в шлунковому соку важливими є протеолітичні і непротеолітичні ферменти. Головними клітинами шлунка виділяються протеази, які забезпечують ферментативний гідроліз білків. Найбільшу протеолітичну активність має пепсин, оптимум дії якого є рН – 1,5 – 2,0. Інші протеази (гастриксин, желатиназа, хімозин) проявляють свою діяльність в більш широких межах рН (3,0 – 3,5), тобто в менш кислому середовищі. Роль гастрина особливо значима при зниженій кислотності шлункового соку. Він стимулює кислотоутворюючу функцію шлунка, виділення пепсиногену, секрецію підшлункової залози і жовчі, збільшує моторику кишок.

До непротеолітичних ферментів належить ліпаза – малоактивний фермент, який розщеплює жири в зоні рН – 5,5 - 7,9.

Слиз в шлунку виконує захисну функцію – захищає слизову оболонку від протеолітичної дії пепсину і соляної кислоти. Основу слизу складає комплекс мукопротеїнів і мукопротеаз, молекулярні сполуки яких мають буферні властивості.

Гастромукопротеїн (внутрішній фактор Кастла) необхідний для всмоктування в кишківнику вітаміну В₁₂.

У шлунковому соку, крім цього, присутні біологічно активні сполуки, що мають протизгортальну дію, ліпотропну активність, здатність стимулювати еритропоез. Невелика кількість аміаку, сечовини і сечової кислоти розглядається, як прояв екскреторної функції шлунка.

Усі функції шлунка тісно пов’язані між собою і суворо координовані. Порушення хоча б однієї з них неминуче спричиняє порушення й інших. Лише комплексне та всебічне дослідження функціональної діяльності шлунка може визначити характер і глибину патологічного процесу, що є дуже важливим для встановлення правильного діагнозу і вибору методу лікування.

У здорової людини кількість і склад шлункового соку залежить від стану слизової оболонки шлунка і харчового режиму і коливається в певних межах (2 – 2,5 л за добу). При різних патологічних станах кількість і склад шлункового соку може значно змінюватись.

Підвищення кількості шлункового соку – гіперсекреція - в фізіологічних умовах спостерігається при додаванні до їжі спецій, приправ, вживанні алкоголю, при емоційно - психічному збудженні. Підвищення кислотності характерне для виразкової хвороби з локалізацією в дванадцятипалій кишці. Частіше гіперсекреція супроводжується і збільшенням кислотності шлункового соку – гіперхлоргідрія.

Зниження кількості шлункового соку – гіпосекреція – може обумовлюватись як функціональними, так і органічними змінами у шлунку, а також в інших органах і системах. Гальмування шлункової секреції спостерігається при депресивних станах, при надмірному вживанні жирів, при обмеженому вживанні кухонної солі. Зниження кількості шлункового соку має диференційно-діагностичне значення при захворюваннях шлунка: хронічних гастритах, атрофії слизової оболонки, а також залізодефіцитній анемії. Частіше гіпосекреція супроводжується і зменшенням кислотності шлункового соку – гіпохлоргідрія.

Ахлоргідрія – відсутність кислотності в шлунковому соку. Спостерігається при хронічному ентероколіті, холециститі, жовчнокам’яній хворобі, а також при мікседемі, гіпофізарній та наднирковій недостатності.

Ахілія - відсутність кислотності і ферментів в шлунковому соку. Спостерігається при пухлинах шлунка, при В₁₂-(фолієво)дефіцитній анемії.