Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Стоимость полной версии книги 77,00р. (на 08.04.2014).

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картойами или другим удобным Вам способом.

[1]Едвард, принц Валлійський – син короля англійського Едварда II і батько Річарда II, названий Чорним, переможець у битві під Пуатьє (1356), в якій потрапив у полон король Французький Жан Добрий. Монтень переказує тут епізод із хроніки Фруасара.

[2]Ґієнь – історична область на південному заході Франції, мала статус провінції. До XIII ст. називалася переважно Аквитанією. Триста років перебувала під владою Англії, поки не возз'єдналася з Францією.

[3]Скандерберг – національний герой Албанії XV ст., вів боротьбу з турками.

[4]Конрад III – 1140 року змагався з вельфами (баварськими дуками) за престол, ведучи облогу Вайнсберга.

[5]Пелопід – грецький воєначальник, Епамінонд – теб'янський (IV ст. перед Р. X.).

[6]Діонисій Старший – тиран сиракузький (IV ст. перед Р. X.).

[7]Реґій – нині Реджо, місто у Калабрії.

[8]Зенон – правильно Стенон.

[9]Перузія – у Плутарха не Перузія, а Пренест. Монтеня ввів в оману перекладач Аміо.

[10]Ґаза – палестинське місто.

[11]Карло Ґіза – кардинал лотаринзький, Ґізи відігравали велику роль в історії Франції XVI ст. Згаданий старший брат кардинала Франциск виступив у релігійних війнах на боці католиків і загинув 1563 року від руки протестанта. Його молодший брат, клюнійський абат, помер через десять днів після його загибелі.

[12]Старожитній маляр – маляр атенський Тімант (IV ст. перед Р. X.).

[13]Ніобея (Ніоба) – у грецькій міфології дочка Тантала, дружина теб'янського царя Амфіона. Пишаючись численним потомством (12, 14 чи 20 дітей), Ніобея образила хвальковитістю богиню Літо (Латону) – матір Аполлона та Артеміди. За це діти Літо стрілами з лука убили всіх дітей Ніобеї, а сама Ніобея скам'яніла з горя.

[14]У перекладі Андрія Содомори: «Од горя заціпеніла нараз».

[15]Фердинанд I(1503–1564) – вів війну з Ізабеллою Ягелонською, вдовою по угорському королю Яношу Запольському.

[16]Канни – селище в Італії (область Апулії). Під час 2‑ї Пунічної війни картагенське військо Ганнібала ударами з флангу оточило і знищило 70‑тисячну римську армію.

[17]Тальва (Тальна) (163 р. до Р. X.) – римський консул, завоював Корсику.

[18]Діодор Діалектик (Кронос) – філософ мегарської школи.

[19]Бертран дю Ґесклен (бл. 1320–1380) – національний герой Франції часів Столітньої війни, завершив визволення батьківщини від англійської окупації.

[20]Бартоломео д'Альвіано (1455–1515) – венеційський верховода і поет.

[21]Теодоро Трівульціо (1448–1518) – воєначальник венеціанців.

[22]Трофей – пам'ятник на честь перемоги.

[23]Никій (V ст. до Р. X.) – атенський воєначальник.

[24]Агесилай (IV ст. до Р. X.) – вождь спартанців.

[25]Ян Жижка (1360–1424) – вождь гуситів у Чехії.

[26]Віклеф (Вікліф), Джон (бл. 1330–1384) – англійський реформатор, ідеолог бюргерської схизми, предтеча Реформації. Вимагав секуляризації церковних земель, відкидав необхідність папства, а також низки обрядів і таїнств.

[27]Баярд (П'ер дю Таррай), нар. 1473 – національний герой Франції, взірець усіх лицарських цнот.

[28]Максиміліан (1459–1519) – правнук короля Іспанського Філіппа II.

[29]Кір – Кір II Великий, цар перський (бл. 560–529 до Р. X.); його історію описав Ксенофонт у своїй Кіропедії.

[30]Марк Емілій Лепід – консул у Римі, з Октавом Августом та Антонієм утворив другий тріумвірат.

[31]Лікон – філософ атенський з III віку до Р. X.

[32]Славетні брати – Публій і Гней Сципіони, командири римського війська у війні проти картагенців.

[33]Геллеспонт – давньогрецька назва Дарданелл.

[34]Публій Квінтилій Вар (бл. 53 до Р. X. – 9 по Р. X.) – римський воєначальник, намісник провінції Германія. Зазнавши нищівної поразки в Тевтобурзькому лісі від германських племен на чолі з Армінієм, покінчив життя самогубством.

[35]Генріх VII (1457–1509) – англійський король з 1485 року, перший з династії Тюдорів. Як представник ланкастерської гілки Плантагенетів змагався з другою його гілкою Йоркською. Ці дві гілки вели між собою війну, відому як війна Червоної та Білої троянди.

[36]Горн і Еґмонт – 1568 року страчені з наказу дука Альби. Стали національними героями Нідерландів.

[37]Антоніо де Лейва – верховода на службі Карла V.

[38]Фоссано – місто у П'ємонті.

[39]Тагет – бог етрусків, навчав волхвуванню.

[40]Йоахім – абат калабрійський з XII ст. Його богословські і містичні твори опубліковані на початку XVI століття.

[41]Піррон – засновник скептицизму (пірронізму), портрет якого Монтень накреслив у своїй Апології Раймунда Сабундського.

[42]Посидоній (бл. 135–49 до Р. X.) – грецький філософ‑стоїк, у філософських і богословських шуканнях застосовував метод точних наук, пояснюючи все силами природи.

[43]Вільгельм – батько Елеонори Аквитанської (1122–1204), яка після свого розлучення з королем французьким Людовіком VII стала королевою Англії, дружиною Генріха II Плантагенета.

[44]Фульк III, померлий 1040 року, брав участь у Хрестовому поході.

[45]Терес – тракійський цар.

[46]Кардинал Борромео (1538–1584) – архієпископ Мілана, святий, відомий своїм аскетичним життям, хоча походив з багатого роду.

[47]Фераулес (бл. 625 – бл. 547 до Р. X.) – давньогрецький мислитель, родоначальник античної філософії і науки, засновник мілетської школи.

[48]Пан де Вервен здав місто Булонь королю Англії Генріхові VIII.

[49]Харонд – грецький праводавець, діяв у Катанії на Сицилії.

[50]Германік – сестринець цезаря Тиберія, консул у XII ст. по Р. X. Приборкував повстання у Паннонії і завдав поразки германцям на чолі з Армінієм.

[51]Теофіл – цезар візантійський.

[52]…вважаючи початком року січень… – початок року почали лічити у Франції від січня допіро 1567 року, коли Паризький парламент затвердив декрет Карла IX.

[53]Дук Бретонський – Жан II, померлий 1305 року.

[54]Климент V – Папа Римський від 1305 до 1316 року, перед тим був архієпископом Бордо і звався Бертран де Гот, тому Монтень називає його сусідою.

[55]Дикеарх – цей філософ заперечував, що людина має душу.

[56]Кентавр Хірон – син Хроноса і німфи, вирізнявся серед кентаврів добротою і мудрістю, Аполлон та Артеміда навчили його лікувати і полювати, згодом став наставником Ахілла, Геракла, Ясона та інших героїв. Страждаючи від випадкової рани стрілою, зголосився замінити Прометея, поступившись йому своїм правом на безсмертя, і посів місце серед сузір'їв, назвавшись Стрільцем.

[57]Данаїди – у грецькій міфології 50 дочок царя Даная, які за батьковим наказом убили у шлюбну ніч своїх чоловіків. На покару їх засуджено в Аїді вічно наповнювати водою бездонну бочку.

[58]Клеант – філософ із III віку, очолив школу стоїків після смерті Зенона.

[59]Аполлодор – граматик і мітолог атенський, жив у II ст. до Р. X.

[60]Центона – твір, складений з уривків, насмиканих у різних авторів.

[61]Леліо Капілупі (1498–1560) – поет із Мантуї, автор сатир проти ченців, написаних у формі центони.

[62]Юст Ліпсій (1547–1606) – славетний гуманіст нідерландський, видавець давньоримських письменників.

[63]Епіхарм – давньогрецький комедіограф.

[64]Етьен де Ла Боесі (1530–1563) – Монтенів друг, великий французький гуманіст.

[65]Ґаза – філолог візантійський XV ст.

[66]Брадаманта і Анджеліка – героїні поеми Аріосто Роланд Несамовитий.

[67]Карнеад (219–125 до Р. X.) – грецький філософ, творець доктрини скептицизму.

[68]Спевсипп (394–334 до Р. X.) – грецький філософ, голова Академії після Платона.

[69]Каллістен – філософ грецький, супроводжував Олександра Великого в його походах.

[70]Алкивіад (бл. 450–404 до Р. X.) – атенський стратег під час Пелопоннеської війни. Виступив проти Сиракуз, потім перейшов на бік Спарти, згодом утік до Персії.

[71]Гегесій – грецький філософ III ст.

[72]Менандр (бл. 343–бл. 291 до Р. X.) – давньогрецький поет‑комедіограф, головний представник нової аттичної комедії. Зображував побутові конфлікти родинного життя.

[73]Аристофан – граматик олександрійський II ст. до Р. X.

[74]Ґруші, Ґерант, Б'юкенен і Мюре – Монтеневі учителі в Бордоському колежі.

[75]Андреа де Ґувеа – принципал чи директор Ґієнського колежу в Бордо.

[76]Ла Боесі справив на Монтеня після своєї смерті 1563 року дуже глибокий вплив. Умираючи, він заповів Монтеню свою «книгозбірню», де було багато творів стоїків. Монтень оприлюднив твори свого друга, за винятком Розправи про добровільне рабство.