ТЕМА 17.

УЯВА

ТЕМА 16.

1. Поняття про уяву.

2. Види уяви.

3. Прийоми творчої уяви.

Уява – створення людиною нових композицій на основі старих образів або оригінального чуттєвого досвіду. На відміну від відчуттів і сприймань наша уява функціонує за відсутності об’єкта. Уява підвладна розуму. Уява – це психічна модель майбутньої діяльності, поведінки, що спонукає людину до творчої, насиченої активності. К.Юнг вважав фантазію «найбільш яскравим вираженням специфічної активності нашої психіки».

У психології існує класичний поділ уяви на види. За ступенем довільності уяву поділяють на мимовільну (пасивну) і довільну (активну). Прикладом мимовільної уяви є сновидіння, марення.

За рівнем узагальнення образів уява може бути абстрактною і конкретною. Абстрактна уява користується образами високого рівня узагальненості, схемами, символами. Конкретна –оперує простими образами.

За співвідношенням образів з реальною дійсністю є реалістична (відображає реальну дійсність) та фантастична уява (відірвана від реального світу).

За змістом професійної діяльності існує наукова, художня та технічна уява.

За характером діяльності людини –репродуктивна (відтворювальна) та продуктивна (творча, спрямована на створення оригінальних образів).

Існують такі прийоми творчої уяви:

• аглютинація – створення нових образів шляхом поєднання окремих частин, наявних у нашій свідомості образів та уявлень (грецький сфінкс, русалка);

• акцентування – створення нових образів шляхом підкреслення певних рис (шаржі, карикатури);

• гіперболізація – перебільшення певної ознаки чи якості предмета або явища з метою підсилення художнього враження (Гулівер, дванадцятиголовий змій);

• літота – художній прийом применшення ознак предмета чи явища (Дюймовочка, Котигорошко);

• типізація – виділення істотного, збірного і втілення в окремому образі (образ Наталки Полтавки Котляревського);

• аналогія – створення нових образів за схожістю з іншими, наявними (локатор – подібний за будовою до вуха кажана);

• порівняння – зіставлення у нашій уяві явищ чи предметів для надання їм більшої виразності, яскравості;

• схематизація – реконструкція образу за певною ознакою, «домислення» (ребуси, контурне зображення предмета).

Для діяльності творчої уяви потрібні великі запаси спостережень, здібності, натхнення, мрія.

Література:

1. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 1998.

2. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – Санкт-Петербург, 2000.

3. Основи психології: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів / А.І.Веракіс, Ю.І.Завалевський, К.М.Левківський. – Х.-К., 2005.