Класифікація інформації

Вступ

ОБ’ЄКТИ ТА СУБ’ЄКТИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Лекція № 3

МВС УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра управління та інформаційно-технічного забезпечення ОВС

факультету підготовки фахівців транспортної міліції

Навчальна дисципліна:

“Інформаційне право”

Підготував:

начальник кафедри, д.т.н., доцент,

підполковник міліції

Балтовський О.А.

Лекція обговорена та схвалена

на засіданні кафедри

управління та інформаційно–

технічного забезпечення ОВС

«29» серпня 2011 р.

Протокол № 1

ОДЕСА 2011

ПЛАН:

1. Інформація як основний об'єкт інформаційної сфери та діяльності.

2. Джерела інформації в системі суб'єктно-об'єктних відносин інформаційної діяльності та інформаційні посередники.

3. Суб’єкти інформаційних правовідносин та інформаційна культура.

Теми рефератів:

1. Друковані та електронні видання як джерела інформації.

2. Інформаційна культура як об’єкт інформаційних правовідносин.

3. Правове регулювання інформаційних відносин в галузі масової інформації.

4. Правове регулювання інформаційних відносин в галузі архівних та бібліотечних справ.

Рекомендована література:

1. Про інформацію: Закон України від 02.10.92 //Відомості Верховної Ради України -1992.,-№48. С.65.

2. Про захист інформації в автоматизованих системах: Закон України від 05.07.94 //Відомості Верховної Ради - 1994. - № 31. Ст.286.

3. Батурин Ю.М. Проблемы компьютерного права. – М.: Юридическая литература, 1991. – 271 с.

4. Кулицький С.П. Основи організації інформаційної діяльності у сфері управління. - К.: МАУП, 2002. - 224 с.

5. Компьютерные технологии в юридической деятельности. Учебн.пособие. - М.: БЕК, 1996.-306с.

6. Правовая информатика и кибернетика: Учебник /Под ред. Н.С.Полевого.-М., 1993.

Інтенсивне використання інформаційно-комп’ютерних технологій в різних сферах життєдіяльності суттєво змінило уявлення про місце та роль інформації в сучасному суспільстві. Протягом останнього тридцятиріччя у світі йде процес формування інформаційного суспільства, а тому все більше розвиваються обчислювальні та інформаційні мережі – унікальний симбіоз комп’ютерів і комунікацій.

Інформація стає вирішальним чинником у багатьох галузях. Саме вона є продуктом наукової та дослідницької діяльності, необхідним компонентом у ході наукових досліджень. Зростає потреба у засобах структурування, накопичення, зберігання, пошуку та передачі інформації. Задоволення саме цих потреб і є метою створення та розвитку інформаційних мереж. У прагненні до спільного використання ресурсів обчислювальних та інформаційних центрів (бібліотек, програм, криміналістичних обліків) виникає необхідність її приєднання до світових інформаційних мереж. Вказані чинники обумовлюють той факт, що на вивчення інформації як об’єкту інформаційних правовідносин приділяється окрема лекція.

При вивчення даної теми необхідно засвоїти, що відповідно до Закону України "Про інформацію" (ст. 1), інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Особливої уваги заслуговує класифікацію об’єктів інформаційних відносин: інформація, технічні засоби та технології, бази даних та знань, інформатизація, інформаційні ресурси, інформаційні культура і політика, інформаційна безпека, засоби масової інформації, архівна, бібліотечна та видавнича діяльність, реклама піар, недобросовісна конкуренція, інформаційна боротьба та комп’ютерні програмні продукти.

1. Інформація як основний об'єкт інформаційної сфери та діяльності

Що ж таке інформація? Існує чимало визначень цього терміна залежно від галузі науки, сфери людської діяльності, де він використовується.

Інформація в загальножиттєвому зрозумінні, на побутовому рівні звичайно трактується як свідомості, що передаються людьми усним, письмовим або іншим способом (за допомогою умовних сигналів, технічних засобів і т.ін.), а також як знання про ті чи інші явища, процеси, об'єкти.

Визначення поняття "інформація" через поняття "дані" ("відомості"), "знання" потребує з'ясування їх співвідношення. Воно уявляється наступним:

- зареєстровані за допомогою будь-яких носіїв факти, події (незалежно від того, повідомлено про них адресатові, чи цікавлять вони когось) називають даними;

- ці ж дані, якщо вони були співвідношенні з певною областю їх використання, становлять знання;

- в свою чергу, знання, які служать вирішенню певного завдання, є інформацією.

Для організації інформаційної діяльності у сфері управління фундаментальне значення має використання термінологічного апарату кібернетики, особливо такого її розділу, як теорія інформації. Отже, інформація– це зміст повідомлення про сукупність явищ і подій, що представляють інтерес для зацікавлених осіб та організацій, підлягають реєстрації та обробці. При цьому за інформацію вважаються лише ті дані та зведення, які несуть дещо нове, раніше невідоме для споживача (суб'єкта управління).

Згідно Закону України “Про інформацію” під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Основна функція інформаціїполягає в повідомленні суб'єкту про стан середовища, в якому проходить його життєдіяльність, у зниженні ступеня невизначеності тієї чи іншої ситуації. У найзагальнішому плані інформацію поділяють на масову та спеціальну. Масова інформація виконує функцію спілкування, а спеціальна – забезпечує процес створення матеріальних і нематеріальних благ.

Цінність (або корисність)являє собою ключову якісну характеристикуінформації і полягає в її здатності сприяти досягненню мети, що стоїть перед тією чи іншою особою або організацією. Для ефективного управління, яке полягає у здійсненні цілеспрямованого впливу суб'єкта на об'єкт, що, в свою чергу, передбачає збирання, передачу, обробку та накопичення необхідної інформації, прийняття та реалізацію відповідних рішень, а також контроль за виконанням цих рішень, надзвичайно важливе значення має і ряд інших якісних характеристикінформації, а саме: її точність, достовірність, повнота, коректність і оперативність.

Точністьінформації – це припустимий рівень її викривлення, що визначається характером завдань, які вирішує той чи інший суб'єкт.

Достовірністьінформації визначається її властивістю відображати реально існуючі об'єкти з необхідною точністю.

Властивість інформації містити в собі необхідний мінімальний обсяг відомостей для прийняття правильного рішення називається повнотоюінформації. Як бачимо, точність, достовірність і повнота інформації є однотипними взаємозв'язаними характеристиками.

Надзвичайно важливе значення, з точки зору управління, має така характеристика інформації, як її оперативність,тобто актуальність інформації за умов зміни ситуації.

А для того щоб процес управління чи навіть просто спілкування був продуктивним, інформація повинна однозначно сприйматися всіма споживачами, тобто бути коректною.

Разом із якісними існують і кількісніхарактеристики інформації. Кількість інформації – це міра, що характеризує зменшення ступеня невизначеності ситуації після отримання певного повідомлення. Одиницями виміру кількості інформації є біти, байти, кілобайти, мегабайти тощо. Але цими ж одиницями вимірюються й обсяги повідомлень взагалі.

Найпростіший і водночас досить ефективний підхід до класифікації інформації базується на законі єдності протилежностей. Так, у найзагальнішому плані, залежно від доступності, інформація поділяється на доступну і недоступну для певного суб'єкта.

Доступність інформації обумовлена не лише її юридичним статусом, а й фактичними умовами її використання для різних суб'єктів. Для визначення юридичних аспектів вживається поняття "режим доступу",який, згідно із Законом України "Про інформацію", визначається як передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації; За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.Для визначення останньої вживається ще закрита,або секретна,тобто така, що з тих чи інших міркувань являє собою таємницю і розповсюдження якої можливе лише за згодою органів, уповноважених контролювати питання пов'язані з цією інформацією. Інформація з обмеженим доступом у свою чергу поділяється на таємну і конфіденційну.

До таємної належить інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі

Конфіденційна- інформація, що містить відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні юридичних та фізичних осіб і поширюється за їхнім бажанням згідно з передбаченими умовами (ст. 30 Закону України "Про інформацію").

Відкрита- інформація, якою дозволено користуватися широкому загалу. Існує певний зв'язок між реальною доступністю інформації та режимом доступу до неї. Він проявляється у праві на інформацію та його реалізації. Адже не всяка відкрита інформації доступна певному суб'єктові і навпаки (приклад студент та співробітник СБУ).

За своєю генезою інформація (дані) поділяється на первинну і вторинну.

Первинна – це інформація(дані), зібрана вперше для розв'язання якого-небудь завдання.

А вторинна– та, яка вже була зібрана раніше для інших цілей.

За своєю суб'єктною належністю Інформація поділяється на внутрішню і зовнішню. Наприклад, інформація, що обертається в межах підприємства, є його внутрішньою Інформацією. А та, що надходить з оточуючого середовища, – зовнішньою.

Розглядаючи класифікаціюінформації, не можна не згадати ту, яка наводиться в Законі України "Про інформацію".Виділяються такі види інформації: статистична; адміністративна; масова; про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування; правова; про особу; довідково-енциклопедичного характеру; соціологічна.

Статистична інформація– це офіційна документована державна інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ і процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя.

Адміністративна інформація (дані)– це офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ і процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах життя і збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особами згідно із законодавством з метою виконання адміністративних обов'язків і завдань, які належать до їх компетенції.

Масова інформація– це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація.

Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування– цеофіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого та регіонального самоврядування.

Правова інформація– це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення І боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

Інформація проособу – це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу.

Інформація довідково-енциклопедичного характеру– це систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє середовище.

Соціологічна інформація– це документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів.

2. Джерела інформації в системі суб'єктно-об'єктних відносин інформаційної діяльності та інформаційні посередники

Для задоволення своїх інформаційних потреб суб'єкти інформаційної діяльності використовують певні джерела інформації. А оскільки поняття "джерело інформації"вживається надзвичайно широко, то, щоб уникнути ускладнень у роботі, аналітику треба добре розуміти, яке змістове навантаження несе цей термін у кожному конкретному випадку. Згідно із Законом України "Про інформацію" "джерелами інформаціїє передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають Інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи".

У свою чергу, "документ – це передбачена Законом матеріальна форма одержання. зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві'' (Закон України "Про інформацію").

З поняттями "джерело інформації" та "документ" пов'язаний термін "носій інформації (даних)",який в науковій літературі визначається як матеріальний об'єкт, призначений для зберігання даних.

Таким чином, у системі суб'єктно-об'єктних відносин інформаційної діяльності джерелом інформації є будь-який об'єкт, де нагромаджуються повідомлення, дані, що в подальшому використовуються суб'єктами інформаційних відносин (державними організаціями, посадовими та юридичними особами, громадянами), впливають на їхню поведінку.

Друковані видання як джерело інформації для підготовки управлінських рішень

Потужний потік найрізноманітнішої інформації окремі індивіди та організації можуть одержувати з друкованих видань, причому властивості отримуваної інформації розрізнюються залежно від типу видань. Одне з провідних місць серед друкованих джерел інформації, що використовуються для підготовки управлінських рішень, перш за все стратегічного характеру, належить науковим і аналітичним виданням.

У цілому до основних переваг від використання друкованих видань порівняно з іншими джерелами інформації належать такі

- широта змістовної (тематичної) різноманітності повідомлень;

- подача великих обсягів повідомлень;

- можливість повторного (багаторазового) використання повідомлень адресатом;

- хороша доступність великих масивів друкованої інформації, у тому числі завдяки наявності розвинутої мережі різноманітних посередників (продавців періодичних і неперіодичних видань, публічних бібліотек тощо),

- можливість швидкого копіювання значних обсягів інформації;

- відносна дешевизна.

Електронні джерела інформації

Основною конкурентною перевагою електронних джерел інформації є оперативність, а радіо і телебачення – ще й масовість. Однозначно говорити про масовий характер повідомлень, що розповсюджуються через мережу Інтернет, можна лише для розвинених країн. Що ж стосується інших держав, то тут можливості розповсюдження повідомлень через Інтернет значно менші й не йдуть ні в яке порівняння з телебаченням і особливо з радіо. Ще однією перевагою телебачення і певною мірою Інтернет є можливість трансляції не лише аудіо-, а й візуальної інформації.

Що ж стосується Інтернету,то ця мережа є зручним технічним засобом оперативного пошуку інформації у величезній масі різноманітних повідомлень. Соціальний же феномен Інтернету як джерела масової інформації пов'язаний саме з механізмом функціонування з величезною кількістю суб'єктів: виробників повідомлень, провайдерів, споживачів повідомлень та ін.

Переваги Інтернету з позицій отримувача інформації:

- можливість оперативного доступу до великих масивів різноманітних повідомлень,

- поєднання можливості повторного (багаторазового) використання повідомлень з можливостями сприйняття широкого спектра візуальних повідомлень, що підвищує ефективність й засвоєння (тобто своєрідний симбіоз переваг друкованих видань і телепередач, хоча останніх меншою мірою);

- можливість оперативної обробки знайдених повідомлень (копіювання, компоновка, підготовка змістовно нових повідомлень, тиражування тощо).

Переваги мережі Інтернет з точки зору відправника повідомлень:

- потенційна можливість охоплення великої аудиторії;

- висока оперативність передачі повідомлень;

- можливість використання широкого спектра візуальних символів з метою підвищення ефективності впливу на аудиторію;

- можливість забезпечення оперативного зворотного зв'язку.

Джерела статистичної інформації

Статистика, як сфера наукової та практичної діяльності, має справу зі збором, аналізом та інтерпретацією даних. Статистична ж інформація дає узагальнену кількісну характеристику якісно однотипних явищ та (чи) процесів Перевагою статистичної форми інформації над іншими є:

- наочність характеристики об'єктів;

- можливості подачі значного обсягу інформації при збереженні її компактної форми.

Статистичну інформацію поділяють на первинну і вторинну. Первинну інформацію отримують завдяки статистичним спостереженням, що являють собою систематизований збір масових відомостей про явища шляхом реєстрації їх суттєвих ознак відповідно до заздалегідь складеної програми.

Реклама, виставки, конференції як джерела інформації для підготовки управлінських рішень

Важливим джерелом інформації можуть слугувати такі засоби просування товарів на ринок або ж навіть введення у суспільний обіг певних ідей, як реклама, виставки та конференції. Вони передбачають можливість візуальної комунікації та (чи) особистого спілкування суб'єктів, пов'язаних із управлінням та його інформаційним обслуговуванням.

Реклама– цеоплачена певним спонсором неперсоніфікована комунікація, що використовує засоби масової інформації з метою вплинути на аудиторію аби схилити (стимулювати) її до певних дій. Саме розуміння того, що реклама є засобом просування товарів та ідей відповідно до інтересів відправника, визначає підхід до її аналізу як джерела інформації.

Характерною ознакою торгових виставок/ярмарківє те, що вони являють собою багатоцільовий засіб безпосередньої комерційної комунікації. Адже сукупність окремих засобів комунікації (різноманітні друковані матеріали, телевізійна техніка, різного виду реклама, особисте спілкування фахівців тощо), що їх застосовує експонент-адресант для відвідувача виставки-адресата, перетворюється на якісно нове інтегральне за своєю структурою і водночас дуже оперативне джерело комплексної інформації. Саме комплексний характер комунікації з можливістю встановлення оперативного зворотного зв'язку є основною конкурентною перевагою виставок як джерела інформації для адресата. Водночас виставки/ярмарки дають можливість експонентам просувати на ринок свої товари та послуги.

Важливу інформацію можна отримати за рахунок участі в різноманітних конференціях, "круглих столах" тощо. З точки зору задоволення інформаційних потреб певних суб'єктів такі заходи виконують насамперед стимулюючу інформаційну функцію, сприяючи генерації нових ідей та знань у їх учасників.

Характерними рисами конференцій та "круглих столів" є:

- заздалегідь визначена тематика проблем, які обговорюються;

- участь у таких заходах перш за все фахівців відповідно до визначеної тематики обговорюваних проблем;

- безпосереднє спілкування фахівців під час цілеспрямованої дискусії, що створює ефект "мозкової атаки", тобто об'єднання інтелектуалів різних фахівців на розв'язання певної проблеми.

Консультативні послуги як джерело інформації

Надзвичайно важливим джерелом інформації, особливо у підприємництві, є консультативні послуги, або консалтинг. Останній являє собою забезпечення клієнта спеціалізованими знаннями, професійними навичками та іншими ресурсами, що дають змогу оптимізувати фінансово-економічне становище клієнта в межах чинного законодавства.

Інші джерела інформації

Важливим джерелом інформації у сфері державного і місцевого управління, в політиці та бізнесі є результати соціологічних опитувань,їх завдання (цільова функція)полягає в оперативному задоволенні потреб органів відповідного управління в інформації про ставлення окремих категорій громадян, соціальних груп до суспільних явищ і процесів. Головні інформаційні функціїцього типу джерела інформації – оперативне поінформування, ознайомча і дослідницька – залежать від конкретних завдань, які стоять перед замовником, і рівня його кваліфікації.