Історіографія та вступ до курсу
У більшості праць, як українських, російських так і зарубіжних вчених, розглядаються власні підходи до розуміння науки про документ, так би мовити «широкі», «вузькі (традиційні)» та «інформаційні». Одні науковці вважають, що узагальнюючу науку про документ треба називати загальним документознавством (документологією) на думку інших, документологією, як загальною теорією документа, можна назвати лише розділ документознавства.
Водночас при полярних поглядах на місце в системі знань та структуру документознавства, їх об'єднує те, що зазначена система знань може мати місце та бути доцільною для узагальнення теоретичних підходів до документної інформації й що необхідний лише ще певний час для цього. Загальне документознавство пропонується розуміти як синтез багатьох споріднених дисциплін, які так чи інакше вивчають різні види документів, їх характеристики, класифікацію, способи створення й функціонування документної інформації, методи, засоби та універсальні форми, а також технологічні процедури роботи з документами.
Розроблення основних засад загального документознавства повинно базуватись на інтеграції знань споріднених наук, узагальненні викладених у них ознак (характеристик), якостей та властивостей документа, особливостей подання інформації та виду його матеріального носія документа, виявленні певних концептуальних залежностей, пов'язаних із розвитком або функціонуванням об'єкта дослідження. Середина XIX ст. характеризується появою праць, що визначають теоретичні аспекти організації роботи з документами. Так, В.В. Варадінов, визначає її як науку «изла-гающую правила составления деловьіх бумаг, актов и самих дел», вперше виділяючи основні реквізити діловодних документів XIX ст., класифікуючи дані документи, а також даючи характеристику декільком десяткам їх видів, М.Л. Магницькому належать спроби класифікувати окремі типи управлінської документації, проаналізувати їх із точки зору лінгвістичних особливостей; В.О. Вельдбрехту — розробити правила діяльності канцелярій, складання документів залежно від сфери їх функціонування; 1.1. Ріхтеру — застосувати десяткову систему класифікації до групування документів казенних залізниць тощо. Намагаючись окреслити зміст власних праць, вчені дають різні означення новій галузі наукової діяльності — «теорія діловодства», «теоретичне діловодство», «документальне джерелознавство» та ін., що свідчить про термінологічний пошук у межах новаційних дослідницьких напрямів.Теоретичні засади організації роботи з документами можна знайти в опублікованих працях початку XX ст. А. Євтіхеєва («Десятична система в адміністративному діловодстві», 1921 р.), О. Бузинного («Практичний підручник діловодства українською мовою», 1924 р.), Г. Славуць-кого та С. Войтицького («Карткова система діловодства для центральних і губернських установ», 1924 р.), у «Посібнику з діловодства для райвиконкомів і сільрад» (1926 р.), у публікаціях О. Брагинського та М. Горен-штейтна, В. Зімелєва, Р. Даннерта тощо.
Однак фундаментальні основи науки, що розглядається, були закладені в першій половині XX ст. у навчальному курсі професора Московського державного історико-архівного інституту (далі — МДІАІ, 1930 р.) М.П. Вишневського «Теорія і техніка архівної справи» (1936 р.), який містив розділ «Загальне діловодство». Зміст розділу склали питання з історії діловодства, класифікації документів, що функціонують в управлінській сфері, методики їх вивчення.
Автором нової редакції даного курсу в середині минулого століття став Костянтин Григорович Мітяєв (1902— 1969 рр.). Поняття документознавство як термін уперше з'явилося в доповіді вченого під назвою «Розвиток радянського архівознавства за 25 років» на конференції архівістів СРСР, що відбулась в червні 1942 року. Дана конференція «Про реорганізацію та централізацію архівної справи» була присвячена ювілею Декрету Ради народних комісарів від 1 червня 1918р.
У своїй доповіді на цій конференції проф. К.Г.Мітяєв запропонував вважати документознавство як архівознавчу дисципліну, що може стати вступом до теорії й практики архівної справи. Він наголошував, що документознавство мусить бути науково влаштованою теорією, яка призначена вирішувати проблеми загальної класифікації та історії розвитку різних видів документації.
Починаючи з 1942 р. проф. К.Г.Мітяєв деталізував свої підходи до науки про документ у курсі «Теорія і практика архівної справи», одним з розділів якого було «Загальне документознавство».
Зміна назви розділу мало вплинула на його сутнісне наповнення, що засвідчило певне ототожнення К.Г. Мітяє-вим понять «загальне діловодство» та «загальне документознавство». Розділ «Загальне документознавство» в курсі «Теорія і практика архівної справи» за статусом був пропедевтичним і являв собою своєрідний вступ до вивчення документів, систем і способів документування в історичній ретроспекції діловодної практики. Варто зазначити, що стрижневим об'єктом, навколо якого розгортався зміст розділу, виступав управлінський документ. Таким чином, як зазначає В.В. Бездрабко, загальне документознавство для проф. К.Г. Мітяєва, оперуючи сучасною термінологією, за змістом було тотожним управлінському документознавству.
Поступово вивчення документів та систем документування, розпочате вченим в архівознавчому аспекті, стало виокремлюватися в самостійну наукову дисципліну. Документи в ній стали вивчатися як об'єкти оперативної дії та соціальної функції, заради виконання якої були створені. У своїх більш пізніх публікаціях проф. К.Г.Мітяєв визначав документознавство як «наукову дисципліну, що вивчає в історичному розвитку способи, окремі акти і системи документування явищ об'єктивної дійсності і створювані в результаті документування окремі документи, їхні комплекси і системи».
У зазначених роботах учений фактично подає своє бачення об'єкта дослідження документознавства, який складається з трьох частин: 1) способи документування в цілому; 2) способи документування в різних галузях діяльності; 3) документи, їхні комплекси та системи.
ЗМ і. Основні етапи розвитку документознавства
—як спеціальної галузі історичної науки (поряд з історичним джерелознавством, архівознавством, археографією, історичною картографією тощо) — традиційне документознавство;
—як науки інформаційного циклу (проходячи шлях від документації, документалістики до сучасних дисциплін про інформацію та документацію).
Сьогодні продовжується формування інтегрованої системи знань про документ — загального документознавства (документології), навчальної й наукової дисципліни, що охоплює доволі широкий спектр проблем, які досліджуються низкою документознавчих дисциплін, котрі були сформовані в різні часи й розвивались у своїй більшості самостійно. Розглянемо їх формування й становлення більш детально.