ПОХІД КИЇВСЬКОГО КНЯЗЯ СВЯТОСЛАВА НА ГРЕКІВ

ПОЧАТОК КНЯЖІННЯ ІГОРЯ РЮРИКОВИЧА В КИЄВІ І ПОХІД ЙОГО ПРОТИ ДРЕВЛЯН

У рік 6421 (913). Почав княжити Ігор після Олега[14]. ...А деревляни заперлися (в городі Іскоростені) від Ігоря після Олегової смерті.

У рік 6422 (914). Пішов Ігор на древлян і, перемігши, наклав на них данину, більшу від Олегової.

Літопис руський. – С. 24.

10./ ПОВСТАННЯ ДРЕВЛЯН І ВБИВСТВО КНЯЗЯ ІГОРЯ

У рік 6453 (945). Сказала дружина Ігореві: «Отроки Свенельдові вирядилися оружжям і одежею, а ми – голі. Піди-но, княже, з нами по данину, хай і ти добудеш, і ми».

І послухав Ігор, пішов у Деревляни по данину. І добув він (собі ще) до попередньої данини, і чинив їм насильство він і мужі його. А взявши данину, він пішов у свій город (Київ).

Та коли він повертався назад, він роздумав (і) сказав дружині своїй: «Ідіте ви з даниною додому, а я вернусь і походжу іще». І відпустив він дружину свою додому, а з невеликою дружиною вернувся, жадаючи більше майна.

Коли ж почули древляни, що він знов іде, порадилися древляни з князем своїм Малом і сказали: «Якщо внадиться вовк до овець, то виносить по одній все стадо, якщо не уб'ють його. Так і сей: якщо не вб'ємо його, то він усіх нас погубить».

І послали вони до нього (мужів своїх), кажучи: «Чого ти йдеш знову? Ти забрав єси всю данину». І не послухав їх Ігор, і древляни, вийшовши насупроти з города Іскоростеня, вбили Ігоря і дружину його; бо їх було мало. І похований був Ігор, і єсть могила коло Іскоростеня-города в Деревлянах і до сьогодні.

Літопис руський. – С. 30.

У рік 6479 (971). Прийшов Святослав до Переяславця, і заперлися болгари в городі. І вийшли болгари на січу проти Святослава, і була січа велика, і одолівали болгари. І сказав Святослав воям своїм: «Уже нам тут полягти. Ударимо мужньо, браття і дружино!». А під вечір одолів Святослав (болгар) і взяв город списом, кажучи: «Се город мій!».

І послав він до греків (послів), мовлячи: «Хочу на вас іти і взяти город ваш, як і сей»...

І рушив Святослав на греків, і вийшли вони супроти русі. І коли побачили (це) руси, то убоялися вельми (множества воїв). І мовив Святослав: «Уже нам нікуди дітись, а волею і неволею (доведеться) стати насупроти. Тож не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут, бо ж мертвий сорому не зазнає. Якщо ж побіжимо ми, – то сором нам. Тож не втечемо, а станемо кріпко, і я перед вами піду. Якщо моя голова ляже, – тоді (самі) подумайте про себе». І сказали вої: «Де голова твоя ляже, там і наші голови ми зложимо».

І приготувались до бою руси і греки насупроти (них). І зіткнулися обидва війська, і обступили греки русів, і була січа велика, і одолів Святослав, а греки побігли. І пішов Святослав, воюючи, до города (Цесарограда), і інші городи розбиваючи, які стоять пустими і до сьогоднішнього дня...

Літопис руський. С. 41.