Управління будівельним комплексом.

Реформування в промисловості.

Промисловість — провідна галузь господарського комплексу держави, яка має за мету добуваяня та переробку природннх багатств. Від стану та розвитку промисловості залежать стан і розвиток інших галузей господарства, соціально-культурного та адміністративно-політичного будівництва, а й рівень життя громадян, розвитку суспільства, держави в цілому. Промисловість підрозділяють на: важку (виробництво засобів виробництва); легку (виробництво предметів споживання); нафтову, вугледобувну; текстильну; харчову;

В свою чергу, підгалузі промисловості поділяються на ще більш дрібні - так звані субгалузі промисловості: 1. підгалузь текстильної промисловості поєднує текстильні; 2. швейні підприємства; 3. підгалузь гірничої промисловості — гірничодобувні:гірничо-збагачувальні; гірничо-металургійні підприємства.

Як об'єкт управління промисловість є досить складною системою, що поєднує різні підгалузі. Галузева організація промисловості визначає наперед складну структуру органів державного управління в цій галузі, їх різноманітні повноваження.

Правові засади організації та управління промисловістю в Україні відображені в Конституції, законах України “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”, “Про промислово-фінансові групи в Україні” та ін., актах Президента України, Кабінету Міністрів України , відомчих актах.

Управління промисловістю здійснюється за галузевим принципом з урахуванням територіального та міжгалузевого управління. Воно має за мету: 1. координацію та подальший розвиток виробничих сил суспільства і держави; 2. зростання ефективності праці; 3. зниження собівартості продукції; 4. підвищення її якості та конкурентоспроможності на світовому ринку; 5. захист та наповнення внутрішнього ринку вітчизняними товарами, послугами.

Поряд з промисловими підприємствами державного сектору в нових економічних умовах подальшого розвитку набувають промислові підприємства недержавних форм власності: акціонерні; приватні; спільні (в тому числі з міжнародним капіталом).

Державне управління ними має свої, досить істотні відмінності від управління промисловими підприємствами загальнодержавної та комунальної власності і зводиться в основному до впливу на них економічними заходами (податковою, митною, фінансовою політикою та ін.) та контролю за їх діяльністю.

Управління будівництвом і житлово-комунальним господарством охоплює дві важливі складові частини економіки України: будівництво і житлову сферу.

Будівництво є галуззю матеріального виробництва, яка забезпечує створення і реконструкцію об'єктів виробничого, комунально-побутового, соціально-культурного та житлового призначення.

Управління будівництвом охоплює проведення єдиної технічної політики в галузі, планування і розробку організаційно-правових засад проектування і будівництва, їх матеріально-технічне та фінансове забезпечення, нормування, роботу з кадрами, оргатзацію техніки безпеки та охорону правці, проведення заходів щодо підвищення якості архітектурних і будівельних робіт, здійснення контролю за додержанням будівельних правил, норм і стандартів.

Основними завданнями в галузі будівництва в сучасних умовах є:

1. докорінна зміна інвестиційної політики;

2. значне скорочення кількості одночасно споруджуваних об'єктів;

3. істотне зменшення рівня незавершеного будівництва;

розвиток малих і середніх населених пунктів.

Житлова сфера включає в себе:

1. управління житловим фондом і об'єктами комунального

господарства;

2. утримання;

3. будівництво;

4. ремонт.

Житловий фонд — це сукупність жилих будинків, а також жилих приміщень незалежно від форм власності. Він складається із: держа вного житлового фонду; громадського житлового фонду; фонду житлово-будівельних кооперативів; приватного житлового фонду

Комунальне господарство поділяється на такі групи об'єктів:

а) санітарно-технічні (водоводи, каналізація, підприємства по очищению міст)

б) енергетичні (електростанції, котельні, теплові, електричні і газові мережі);

в) транспортні (тролейбуси, трамваї);

г) об'єкти зовнішнього благоустрою (шляховоди, зелені насадження, мостові, набережні ).

Відповідно до Концепції державної житлової політики, схваленої постановою Верховної Ради України від 30 червня 1995 р. , спорудження, реконетрукція та утримання житла є одним з пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку країни, важливим фактором зниження соціальної напруженості в суспільстві

Органи управління житлово-комунальним господарством організують виконання програм розвитку галузі, забезпечують діяльність житлово-комунальних об'єктів, підбір та розстановку кадрів, проводять єдину технічну політику, здійснюють заходи щодо вдосконалення комунального обслуговування населення, промислових та соціально-культурних об'єктів, розробку і організаційне забезпечення управлінських рішень.

Особливістю управління житлово-комунальним господарством є те, що значні повноваження по управлінню цією галуззю мають місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які, в свою чергу, приймають регіональні програми розвитку підприємств галузі і організують їх виконання. Слід відзначити, що поступово, в міру продовження економічних реформ, здійснюватиметься перерозподіл функцій між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями у сфері будівництва, реконструкції та утримання житла з метою їх децентралізації.