Структура норми права: її поняття, значення, елементи
Структура норми:
ü це ідеальна логічна конструкція, що забезпечує процес регулювання відносин між людьми;
ü це модель можливої поведінки, яка сформувалась у процесі суспільного розвитку;
ü це засіб пізнання та використання правової дійсності;
ü це об'єктивований результат відображення у правовій нормі певного суспільного відношення з точки зору особливостей його типу, виду, суб'єктів, об'єктів, поширеності і повторюваності;
ü це єдність ідеальної (відображає набір логічно взаємодіючих елементів) та реальної (як результат правового опосередкування суспільних відносин) структури;
ü це система взаємопов'язаних елементів, що взаємодіють між собою;
ü це категорія, що залежить від законодавця з точки зору формування структурних елементів та їх залежності від системи юридичних фактів;
ü це динамічна категорія, що забезпечує прояв різноманітних властивостей структурних елементів залежно від зміни фактичних обставин, різновиду суб'єктів та мети регулювання;
ü це категорія, що забезпечує стійкість правових норм як єдиного державно-владного засобу упорядкування відносин у межах суспільства.
Традиційно вважається, що правова норма складається з трьох елементів: гіпотези, диспозиції та санкції. Вони складають ідеальну структуру норми.
Зміст гіпотези, диспозиції, санкції та їх класифікація
Диспозиція — це частина норми, що вказує на те, якою повинна бути поведінка суб'єктів при настанні умов, передбачених гіпотезою. її значення у структурі права полягає у наступному:
ü вона визначає вид відносин, що регулюються правом;
ü визначає коло суб'єктів, які підпадають під дію права;
ü характеризує зміст суб'єктивного права як варіанта можливої поведінки, що забезпечує інтереси певного суб'єкта права;
ü визначає зміст юридичного обов'язку як виду необхідної поведінки, що вчиняється в інтересах уповноваженої сторони;
ü характеризує вид правової норми (регулятивна, уповноважуючи, зобов'язуюча чи забороняючи).
Гіпотеза — це структурний елемент норми права, який вказує на певні життєві обставини, наявність чи відсутність яких надає можливість реалізувати закріплені у нормі права та обов'язки.
Ознаки:
ü він визначає коло відносин, які регулюються правом;
ü встановлює умови дії норми;
ü вміщає факти, необхідні для виникнення чи зміни правовідносин;
ü конкретизує абстрактний варіант поведінки, вміщений у нормі до певного випадку чи суб'єкта;
ü визначає межі та сферу регулятивної дії диспозиції норми.
Санкція — це частина норми, що передбачає засоби примусового впливу як результат невиконання чи порушення норми.
Ознаки:
ü забезпечує реалізацію диспозиції;
ü визначає негативне ставлення суспільства до правопорушення;
ü забезпечує повноваження порушених прав;
ü забезпечує покарання винних у порушенні чи невиконанні норм;
ü має доповнюючий характер, оскільки не застосовується при нормальному функціонуванні права.