Система адаптивної поведінки

Система статевої поведінки

Статева поведінка - система поведінкових актів, пов'язаних з процесами розмноження і продовження роду тварин.

Статева активність тварин є проявом функціональної активності статевої системи, яка визначається генотипом тварини, рівнем активності ендокринних залоз та фізіологічним станом організму в цілому. Статевій поведінці сільськогосподарських тварин приділяють велике значення, тому що вид активності тісно пов'язаний з продуктивними якостями (репродуктивні здібності, молочна продуктивність та ін.).

Отримані численні дані на різних видах тварин, що показують, як інтенсивність статевої поведінки самця впливає на підвищення плодючості у овець (Wiggins, Terril, Emik 1953), великої рогатої худоби (Kerrish, 1955), птахів (Духно, 1975), а також на підвищення концентрації сперматозоїдів в організмі бугаїв (Prabhn, Sharma, 1955).

Широке використання штучного осіменіння тварин обумовило необхідність вивчення їх статевої поведінки. Оскільки подразники, які впливають на статеву поведінку самців, не є постійними і в значній мірі залежать від розвитку як позитивних, так і гальмівних умовних рефлексів. Гальмування статевої функції може розвиватися в результаті повторних марних спроб та неправильних методів збору сім’я, а також поганого поводження з тваринами, відволікання під час парування або дуже швидкого усунення «дратувальниці після парування» (Edgar,1961).

Вік та порода також впливають на статеву поведінку самців (Fraser, 1960).

Поведінка самок у різних стадіях статевого циклу (стадії збудження, гальмування та урівноваження) має великий інтерес, як у зв'язку з індивідуальними особливостями їх проявлення, так і у зв’язку з необхідністю синхронізації охоти у тварин в умовах промислових комплексів. На успішне осіменіння великий вплив має позитивне емоційне становище самиць. D. Edgar (1961) досяг збільшення відсотку ягніння при штучному осіменінні овець тим, що дозволив вівцям знаходитись на протязі 6 годин після осіменіння з баранами, у яких був видалений сім'явивідний проток. Фізіологічний механізм цього явища може бути пов'язаний, на його думку, з більш сприятливою синхронізацією тічки з овуляцією.

Реалізація статевої поведінки здійснюється у процесі користуючих та сигнальних дій тварин.

Під адаптивною поведінкою розуміють діяльність систем організму у процесі пристосування до навколишнього середовища. Разом з морфологічними ознаками поведінкові ознаки виду тварин створюють адаптивний комплекс (Хайнд, 1975). Адаптивна поведінка включає в себе як спадково обумовлені гомеостатичні процеси та явища (терморегуляція, тканинна адаптація, імпритинг, безумовні рефлекси, біологічні ритми, популяційна адаптація та інш.), так і індивідуально придбані форми поведінки тварини (умовні рефлекси, навички і т_. інше).Особливе місце у системі адаптивної поведінки займають стресові стани сільськогосподарських тварин (Устінов, 1976). При утриманні тварин на тваринницьких комплексах доки ще неминучим є факти відхилення від комфортних, популяційних, просторових (гіподинамія, порушення стереотипу), а звідси і температурних, вологісних та інших зоогігієнічних умов, що веде до стресових ситуацій. Факторами, які призводять до стресів є: відключення електроенергії, води, відсутність тепла, неякісна і несвоєчасна годівля та доїння.

В умовах промислового тваринництва проблема стресу стала однією з центральних проблем як при розробці норм технологічного проектування, так і при селекції тварин.

Найбільш розповсюдженим і надійним показником стресового стану є рівень гормонів кори надниркових залоз. Про стан напруженості організму тварин судять по зміні лейкоцитарної формули (Устінов, 1975). Оригінальним показником стресового стану корови є рівень соматичних клітин у молоці (Віттлстом, 1970; Велікжанін та Кісельова, 1975).

Адаптивна поведінка сільськогосподарськихтварин проявляється у користуючих та сигнальних діях, спрямованих на активну адаптацію до умов існування.