Історія Польщі

опору селян. За ініціативою "Солідарності" було покладено початок створення "паралельних" суспільних структур, які повинні були протистояти державному апарату, спиратися на громадську ініціативу. У цьому напрямі скеровували попередні постулати програмної декларації ТКК "Солідарності" під назвою Підпільне суспільство, оголошеної 28 липня 1982 р. У ній стверджувалося, що "боротьба за наші цілі вимагає загальної участі суспільства, свідомого своїх невіддільних прав і організованого для довготривалих дій". Єдиним виходом з ситуації, підкреслювалося в документі, є суспільна угода. Доки влада не йде на зустріч такій угоді, ТКК закликала населення до організації "підпільного суспільства", яке повинно "охопити різноманітні галузі життя і громадської активності, всі групи і середовища, місто і село".

Пасивний рух опору, організований "Солідарністю", давав результати. Окрім поширення підпільної преси, збору коштів для підтримки ув'язнених, організації нелегальних лекцій і навчання, чимало діячів науки та культури бойкотували офіційні заходи, запрошення до виступів в офіційних програмах. 1 травня 1982 р. "Солідарність" організувала "паралельні" демонстрації, в яких взяли участь тисячі осіб; 3 травня демонстрації повторилися, але цього разу до їх розгону були використані загони міліції та ЗОМО, наслідком чого були десятки побитих, кілька осіб померли в лікарні. На заклик ТКК "Солідарності" 13 травня в багатьох містах відбулися нові демонстрації протесту, для розгону яких знову було застосовано сили правопорядку, мали місце чергові побиття, особливо жорстокі в Кракові. Влада вдалася до нових арештів і звільнень. 31 серпня, в річницю підписання порозумінь 1980 р., пройшли великі маніфестації в 66 містах 34 воєводств, зокрема найбільші в Ґданську, Вроцлаві, Кракові; в Любліні дійшло до вуличних зіткнень з міліцією і ЗОМО, в ході яких була застосована зброя і загинули люди.

Тим часом міжнароднаобстановка навколо Польщішвидко змінювалася. Вже 31 грудня 1981 р. новий президент США Р.Рейган оголосив про запровадження господарських санкцій проти Польщі, а через декілька днів - й проти СРСР. Наприкінці грудня 1981 р. посол Польщі в США Р. Спасовський і посол Польщі в Японії 3. Рураж залишили свою службу й попросили політичного притулку в США. 4 січня 1982 р. міністри закордонних справ Європейського Союзу засудили введення воєнного стану в Польщі й оголосили економічні санкції проти Польщі та СРСР. Тільки СРСР і країни ОВД надавали економічну допомогу та політичну підтримку Польщі, однак їхні можливості на той час були обмеженими. До політичної та економічної ізоляції, з якою зіткнулася Польща в 1982 р., додалися неприємності на міжнародній арені: Комісія з прав людини ООН в березні 1982 р. зажадала від Генерального секретаріату підготовки рапорту про ситуацію в Польщі. У червні того ж року норвезькі та французькі профспілки подали до Міжнародної організації праці скаргу на польський уряд з приводу порушення ним двох конвенцій про права профспілок.

Воєнний стан став приводом для дальшої диференціації лав ПОРП.В. Яру-зельський відмовився від ідеї розпуску ПОРП і створення нової комуністичної партії, запропонувавши очищення її лав. У середині 1981 р. ПОРП, незважаючи на дальший відхід членів налічувала понад 2 млн. осіб. З метою консолідації сил прихильників режиму по всій країні створювалися Громадянські комітети національного порятунку (ОКОН). Пожвавилася діяльність "твердоголових" комуністів, які виступали за "революційні методи боротьби з контрреволюцією". Проте В. Ярузельський та його оточення робили ставку на центристську лінію в політиці, прагнули надати партії "марксистсько-ленінського" і водночас "реформаторського" характеру. Наприкінці лютого пройшов черговий пленум ЦК ПОРП. На ньому було схвалено введення воєнного стану і створення ВРОН, лунали гасла консолідації партії та захисту "завоювань соціалізму".