Фізіологія чутливості шкіри

Руховий аналізатор.

Пропріорецептори, або пропріоцептори (від лат. proprius — власний + рецептор), — це механорецептори опорно-рухової системи організму, які надсилають до ЦНС інформацію про скорочення чи розтягання м'язів, а також про положення різних частин тіла одна відносно одної.

Пропріоцептивні відчуття. У стані притомності людина відчуває положення своїх кінцівок одна відносно одної. Вона знає, як рухаються її суглоби (пасивно чи активно). Це пропріоцептивні відчуття. Одне з них — відчуття положення, коли без допомоги зору можна легко визначити положення своїх кінцівок та орієнтацію їхніх частин одна відносно одної.

Пропріорецепція забезпечує також відчуття руху, коли усвідомлюється напрямок і швидкість переміщення суглоба (пасивне чи активне).

Нарешті, пропріорецепція зумовлює відчуття сили, потрібної для руху чи підтримання суглоба у певному стані. Це відчуття дещо ілюзорне, хоча й відрізняється значною точністю і відтворюваністю: розрізняльна здатність краща у випадках зростання сили від малої до великої, ніж у зворотному порядку. У рецепції відчуття сили основну роль відіграють нервово-м'язові, меншу — нервово-сухожилкові веретена. Чутливі нервові закінчення м’язових веретен збуджуються при розтягненні м’язів.

Сухожилкові та інші рецептори рухового аналізатора збуджуються при рухах у суглобах, скороченням м’язів. Таким .чином, аферентні імпульси від рецепторів рухового аналізатора надходять у центральну нервову систему постійно при будь-якому положенні м'язів. Ця імпульсація є відповіддю м'язів на вплив мотонейронів, тому рецептори м'язової системи назвали пропріорецепторами (власними рецепторами) рухового апарату.

Збудження, що виникає в рецепторах на аферентних волокнах, передається в перший нейрон, розташований у спинному ганглії, і далі на другий нейрон, що міститься в довгастому мозку, і на третій - у згір'ї. Вищий відділ рухового аналізатора знаходиться в передній центральній звивині кори великого мозку.

Аналізатор шкірного чуття є контактним аналізатором. Він здійснює сприйняття, аналіз і синтез зовнішніх подразнень шкіри.

В рецепторній функції шкіри виділяють три основні модальності (три види чуття) – механорецепцію, терморецепцію і ноціцепцію. Механорецепцію (сприйняття механічних подразнень, що діють на шкіру) включає такі якості відчуття, як відчуття дотику, тиску, вібрації. Шкірна терморецепція, або температурна чутливість має дві якості – відчуття холоду і відчуття тепла.

Різні види чутливості обумовлюються характером впливу подразників, структурно-функціональними особливостями рецепторів шкіри, особливостями відповідних аферентних нервових волокон і аналізаторних центрів. Вважається, що вільні нервові закінчення є рецепторами болю, тільця Руфіні – тепловими рецепторами, колби Краузе – холодовими рецепторами, тільця Пачіні – рецепторами тиску, тільця Мейснера і нервові закінчення у фолікулах - рецепторами дотику.