Суборенда земельної ділянки

План

Тема №8. Облік землі та земельних відносин

Контрольні питання

1. Що таке капітальні інвестиції?

2. Первинний облік капітальних інвестицій при різних способах будівництва.

3. Назвіть джерела фінансування інвестицій.

4. Назвіть кореспондуючі рахунки з обліку капітальних інвестицій.

Рекомендована література:13,19, 33, 34, 36, 39, 43, 50.

1. Правові аспекти, види прав на землю.

2. Оренда землі, та земельних часток (паїв).

3. Суборенда земельної ділянки.

4. Плата за землю.

5. Облік землі.

 

Ключові поняття: право власності, види прав на землю, документальне оформлення, оренда землі, суборенда, плата за землю.

Земельними відносинами є усі відносини в суспільстві, які складаються між громадянами, юридичними особами, органами місцевого самоврядування й органами державної влади щодо володіння, користування та розпоряджання землею.

Правову базу що регулює земельні відносини, становлять:

- Конституція України (у ст. 14 гарантовано право власності на землю);

- Земельний кодекс;

- Закон України «Про оцінку землі»;

- Закон України «Про оренду землі»;

- Закон України «Про плату за землю».

Право власності означає, що власник земельної ділянки може вільно володіти, користуватися й розпоряджатися нею (продавати, подарувати, обміняти, заповісти ділянку та укладати щодо неї будь-які, не заборонені законом угоди).

Документом, що підтверджує право власності на ділянку, є державний акт на право власності на земельну ділянку (ст. 126 ЗК), форму якого затверджено Постановою № 449.

Види права власності Суб’єкти права власності Підстави придбання землі у власність
Державна (ст.84 ЗК) Держава через органи влади (КМУ, Рада міністрів АР Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські, районні державні адміністрації) Передача земель із комунальної власності: - примусове відчуження у власників з мотивів суспільної необхідності; - спадкування землі державою; - придбання за цивільно-правовим договором (купівля, дарування, міна тощо); - конфіскація земельної ділянки
Комунальна (ст. 83 ЗК) Територіальні громади – самостійно або через органи місцевого самоврядування Передача земель із державної власності: - примусове відчуження у власників з мотивів суспільної необхідності; - прийняття спадщини; - придбання за цивільно-правовим договором (купівля, дарування, міна тощо); - Інші підстави, передбачені законом
Приватна власність (ст. 81,82 ЗК) Громадяни * Придбання за цивільно-правовим договором (купівля, дарування, міна, тощо) - приватизація ділянок або безоплатна передача з державної або комунальної власності; - прийняття спадщини; - виділення в натурі земельної частки (паю)
  Юридичні особи * Придбання за цивільно-правовим договором (купівля, дарування, міна тощо); - внесення земельних ділянок засновниками у статутний капітал; - прийняття спадщини; - інші підстави, передбачені законом
* Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, спільні підприємства не можуть бути власниками земель сільськогосподарського призначення. Навіть якщо вони одержать такі землі у власність (наприклад, у результаті спадкування), то в обов’язковому порядку зобов’язані будуть протягом одного року з моменту їх одержання провести відчуження земельної ділянки (ч.4 ст.81 і ч.3 ст.82 ЗК). У випадку ігнорування вимог закону земельна ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду (ст. 145 ЗК). Альтернативним варіантом може стати оформлення ними оренди на таку ділянку.

Договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону № 161).

Орендарямиземельних ділянок можуть бути як громадяни, так і юридичні особи (у т.ч. іноземні), міжнародні об’єднання та організації, а також іноземні держави (ст.5 Закону № 161).

Орендодавцями є власники земельних ділянок або уповноважені ними особи. Наприклад, орендодавцями земель державної і комунальної власності до їх розмежування виступають (п.1 Прикінцевих положень Закону №161):

- у межах населених пунктів ~ відповідні сільські, селищні, міські ради;

- за межами населених пунктів ~ відповідні органи виконавчої влади (районні держадміністрації).

Незалежно від того, хто виступає сторонами договору оренди земельної ділянки, він укладається в писемній формі (Типовий договір оренди землі затверджено Постановою №220) і за бажанням однієї зі сторін може бути завірений нотаріально (ст.14 Закону № 161).

Договір оренди земельної ділянки набуває чинності після державної реєстрації (ст.18 Закону №161, ч.2 ст.125 ЗК).

Умови договору визначають:

· об’єкт оренди (місце розташування та розмір ділянки);

· строк дії договору оренди;

· орендну плату (розмір, індексацію, форми платежу, строки, порядок внесення і перегляду, відповідальність за її несплату);

· умови використання та цільове призначення земельної ділянки;

· умови збереження стану об’єкта оренди;

· умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

· умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

· існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки (наприклад, сервітути);

· визначення сторони (орендодавець або орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частин;

· відповідальність сторін;

· умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

 


Орендна плата – це обов’язковий платіж, який установлений законодавством.

Вимоги щодо обчислення сплати:

· Її розмір за рік не може бути меншим від трикратного розміру з6емельного податку (а для земель сільськогосподарського призначення – однократного розміру земельного податку) і не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки ділянки. Більший розмір орендної плати може бути встановлений у разі визначення орендаря на конкурентній основі (ч. 3,4 ст.21 закону № 161);

· Орендна плата повинна сплачуватись орендарем (крім громадян) щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця (ст.17 Закону про плату за землю);

· Внесення орендної плати повинне відбуватися виключно в грошовій формі (ст.22 Закону №161);

· Якщо земельну ділянку передано в оренду для сільськогосподарського використання, то орендна плата переглядається один раз на 3 роки (ст.23 Закону №161).

Невід’ємною частиною договору оренди землі є:

· План (схема) земельної ділянки;

· Кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

· Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

· Акт приймання-передачі об’єкта оренди;

· Проект відведення земельної ділянки (робиться в тому випадку, якщо цільове призначення земельної ділянки змінюється).

Суборенда земельної ділянки можлива, якщо це передбачено в договорі оренди.

Договір суборенди підлягає державній реєстрації.

Вимоги до суборенди:

· Цільове призначення земельної ділянки, що передається в суборенду, не повинне змінюватися;

· Умови договору суборенди не повинні суперечити умовам договору оренди;

· Строк суборенди не повинен перевищувати строку основної оренди. У разі припинення договору оренди припиняється дія договору суборенди;

· Плата за суборенду земельних ділянок державної і комунальної власності не повинна перевищувати орендну плату.

Оренда земельних часток (паїв)

Оренда земельних часток (паїв) має свою особливість, яка полягає в тому, що об’єктом оренди в цьому випадку є не конкретна земельна ділянка із чітко визначеними межами в натурі, право власності на яку засвідчено відповідним державним актом, а земельна частка (пай), межі якої на місцевості не визначені, указані тільки її розміри в умовних кадастрових гектарах, а право на цю частку (пай) засвідчено сертифікатом.

Типова форма договору оренди земельної частки (паю) затверджена наказом Держкомзему №5.

Орендна плата встановлюється за згодою сторін.