Права і обов’язки держав відносно їх діяльності в космічному просторі згідно з Договором 1967 року.

Поняття та принципи міжнародного космічного права.

Міжнародне космічне право – це галузь міжнародного права, принципи та норми якої визначають статус космічного простору, включаючи небесні тіла і регулюють діяльність суб’єктів міжнародного права по його дослідженню та використанню.

В 1966р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Договір про принципи діяльності держав у галузі дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, який вступив в силу в 1967р. До інших важливих джерел міжнародного космічного права відносяться: Угода про врятування космонавтів, повернення космонавтів та повернення об’єктів, що запущені в космічний простір 1968р.; Конвенціяпро міжнародну відповідальність за збитки, заподіяні космічними об’єктами 1972р.; Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979р. тощо. Велику групу спеціальних джерел міжнародного космічного права утворюють угоди про науково-технічне співробітництво держав по дослідженню та використанню космосу.

У міжнародному космічному праві можна виділити такі об’єкти правового регулювання: правовий статус космічного простору, Місяця та інших небесних тіл, правовий статус космічних кораблів і космонавтів, форми співробітництва держав у космічному просторі, відповідальність за збитки від правомірної космічної діяльності.

Під принципами міжнародного космічного права розуміють базисні норми, на основі яких повинні розроблятися правила поведінки суб’єктів міжнародного права у зв’язку з їх діяльністю в космосі. До цих принципів відносяться:

- дослідження космосу на благо та в інтересах всього людства;

- рівність при дослідженні та використанні космосу;

- неприпустимість національного присвоєння космосу;

- дослідження та використання космосу в мирних цілях;

- міжнародна відповідальність за збитки, спричинені космічними об’єктами;

- національна юрисдикція та контроль держави над космічними об’єктами, занесеними до її реєстру;

- співробітництво та взаємна допомога при здійсненні космічної діяльності;

- здійснення дослідження та використання космосу без шкідливого його засмічення.

На основі перерахованих принципівДоговір по космосу 1967р. визначає такі права держав у зв’язку з їх космічною діяльністю:

1) всі держави мають право досліджувати та використовувати космічний простір без будь-якої дискримінації;

2) держави мають право вільно здійснювати наукові дослідження в космічному просторі;

3) держави вправі використовувати військовий персонал, будь-яке обладнання чи засоби для наукових досліджень та мирного використання космосу;

4) держава зберігає права власності на космічні об’єкти та на їх складові частини під час їх перебування в космосі чи на небесному тілі, чи після повернення на Землю;

5) держави вправі звертатися одна до одної про надання можливості спостерігати за польотом своїх космічних об’єктів;

6) держави на основі взаємності мають право відвідувати після попередньо направленого запиту всі станції, установки, обладнання та космічні кораблі на небесних тілах.

До обов’язків держав відносяться: сприяння та заохочення міжнародного співробітництва в космосі; недопущення національного присвоєння космічного простору та космічних тіл; здійснення діяльності в космосі у відповідності із міжнародним правом; не виводити в космос будь-які об’єкти із ядерною зброєю чи іншою зброєю масового знищення; надання допомоги космонавтам інших держав у випадку зазнання біди; держави повинні приймати міри по запобіганню забруднення космосу та несприятливих змін земного середовища; повернення космічних об’єктів та їх складових частин, виявлених на своїй території державі, що запустила за її проханням тощо.