Рр. — розвиток Галицько-волинського князівства за спадкоємців Данила Галицького, поступове політичне ослаблення князівства
Рр. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича, який ввійшов в історію як Галицький, кульмінація в історії князівства
У 1239 році Данило знову приєднав до своїх володінь Київські землі. Однак у період, коли Данило вже відбудував свою державу, на руські землі напали монголо-татари, які після зруйнування в грудні1240 Києва, пішли походом на Волинь і Галичину. Данило змушений був визнати залежність від Золотої Орди і платити їй данину. Це дозволило йому захистити князівство від монголо-татарських набігів, відновлювати економіку. Але коритися Данило не думав і готував сили для боротьби проти Золотої Орди.
У руслі цієї антимонгольської політики Данило:
• уклав союз з угорським королем;
• уклав союз з папою римським: папа обіцяв допомогу Данилу організацією хрестового походу проти монголо-татар, а Данило обіцяв церковну унію з Римом. У 1253 році він отримав від папи римського королівську корону і став першим українським королем;
• організував війська, укріпляв старі міста і будував нові — заснував Холм і Львів (перша літописна згадка про м. Львів — 1256 рік).
Але антимонгольська політика Данила зазнала краху. Татари здійснили похід на князівство і змусили Данила знищити відновлені ним укріплення міст. Це справило гнітюче враження на Данила і прискорило його смерть в 1264 році.
Українська історіографія вважає Данила Галицького одним із найвидатніших українських князів. У надзвичайно складних умовах він зміг перетворити князівство у високорозвинену державу, яку поважали в Європі й ототожнювали з Руссю.
Але головної своєї мети Данило не досяг — не зміг організувати боротьбу проти татар і забезпечити незалежність своєї держави. М. С. Грушевський закидає Данилу, що “його дипломатія була хаотична, його політика проти татар короткозора, непевна, уривочна”.
При формальному збереженні єдності князівство фактично розпалося і поступово втрачало колишню велич. У той період князювали син Данила
• Лев І (1264-1301), син Лева І - Юрій І (1301-1308), сини Юрія І -Андрій та Лев II (1308—1323).Останнім галицько-волинським княземстав племінник Лева II —Юрій II Болеслав (1323—1340). Він був українсько-польського походження (мати — сестра Лева II, батько — польський князь Тройдент), був охрещений католицькою вірою й отримав ім'я Болеслав. Але коли з'явилася можливість зайняти галицько-волинський престол, Болеслав перейшов у православну віру і взяв ім'я Юрій. З його кандидатурою погодилися і бояри, і татари.
Юрій II Болеслав, вихований на західній культурі, здійснював прозахідну політику:
• сприяв переселенню німців і поляків на українські землі, лояльно ставився до католицтва і його поширення в Україні. Невдоволені бояри отруїли князя. Смерть Юрія II була трагедією для України: він не мав спадкоємців і престол перейшов до його зятя — литовського князя Любарта.
• Галицьке-Волинське князівство опинилося в складі Великого князівства Литовського. Боротьбу за українські землі розпочав і польський король Казимір Великий, який в 1349 році захопив частину Галичини. У цю боротьбу вступила й Угорщина, яка володіла Галичиною з 1370 по 1386 рік.
Таким чином, після 1340 року Галицьке-Волинська держава припинила своє існування, а українські землі були розчленовані між сусідніми державами.
Галицьке-Волинське князівство, будучи ослабленим боротьбою з татарами, боротьбою між боярами та князями, стало об'єктом агресії з боку сусідніх держав і не змогло відстояти незалежність.
Значення Галицько-Волинської держави: