Етапи розвитку історії економічної думки

Етапи та напрями розвитку історії економіки та історії економічної думки

господарський розвиток людства та еволюція господарських форм у різних народів і в різні історичні епохи не одразу привели до формування історії економіки як самостійної економічної науки. Постійне відображення господарських процесів і явищ у тих чи інших формах суспільної думки перш за все спричинилося до того, що економіка була представлена спочатку лише як складова загальносуспільного вчення про мистецтво державного управління – чи то в Стародавньому Китаї, чи то в австрійсько-німецькій камералістиці. Але все ж таки економічна теорія завдяки „Трактату політичної економії” (1615 р.) меркантиліста А. де Монкретьєна значно раніше виділилася в самостійну науку, що дало дослідникам можливість виокремити певні етапи в її розвитку. Економічна історія як самостійна наука сформувалася значно пізніше, відмежувавшись від економічної теорії як її альтернативний напрям у вигляді історичної школи (історичної школи в економіці) в Німеччині в середині 19 ст. Це дає нам підстави почати розглядати питання про періодизацію історико-економічної науки саме з періодизації історії економічної думки.

Економічна наука загалом і економічна думка зокрема мають дуже давні традиції спроб виділення різноманітних періодів у розвитку як господарської практики, так і безпосередньо економічної думки. Спираючись на сучасні здобутки історико-економічної науки, ми пропонуємо таку схему періодизації історії економічних учень, яка не суперечитиме узвичаєним підходам до цієї проблеми як вітчизняних, так і зарубіжних учених. Тож у розвитку економічної думки можна виділити такі основні періоди з відповідними напрямами всередині них:

1) докласична економічна думка, яка охоплює економічну думку Стародавнього Сходу (Китай, Індія, Вавилон, Єгипет), античності (стародавні Греція та Рим) та середньовіччя. Також сюди входить економічна думка періоду меркантилізму;

2) класична політична економія – В.Петті, П.Буагільбер, школа фізікратів на чолі з Ф.Кене; А.Сміт, Д. Рікардо, Т.Р.Мальтус, Ж.Б. Сей, Ф.Бастіа, У.Н. Сеніор, Дж. Ст. Мілль;

3) альтернативні класичній школі напрями економічної думки, або гетеродоксія класичній ортодоксії – історична школа, марксистська економічна теорія та генеза економічних концепцій соціал-демократії;

4) неокласичний напрям економічної теорії – виникнення та розвиток маржиналізму: австрійська (К.Менгер, Ф.Візер, О.Бем-Баверк), лозанська (Л.Вальрас, В.Парето), кембріджська (А.Маршалл) та американська (Дж.Б.Кларк) школи;

5) основні напрями економічної думки 20 – початку 21 ст. – виникнення та еволюція інституціонального напряму і кейнсіанства, еволюція неокласичного напряму та економічний неолібералізм, економічні теорії неоконсерватизму.