Грецьке письмо

Фінікійський алфавіт

Створення першого буквенно-звукового алфавітного письма приписується фінікійцям – народу, який проживав на узбережжі Середземного моря. 3начна кількість учених вважають, що фінікійці перейняли алфавіт у єгиптян і, вдосконаливши його, створили своє фонетичне письмо. Фінікійський алфавіт, створений у II тис. до н.е. складався з 22 приголосних. Але текст без голосних був малозрозумілий і недосконалий.

На Близькому Сході, під впливом фінікійського письма, виникло письмо аравійське, яке дало початок всім східним алфавітам. Фінікійський алфавіт сприйняли в Малій Азії, Греції, Італії. Так, користуючись фінікійським алфавітом, можна прочитати давньогрецькі написи, що знайдені на острові Санторін. За легендою, греків навчив письму Кадм – син фінікійського царя Агенора. Припливши на острів Фера (Санторін), Кадм настільки вразив греків мистецтвом писання, що вони сприйняли його як напівбога, а саме письмо – дарунком богів.

Грецьке письмо стало основою для розвитку усіх західних алфавітів. Найдавніші грецькі написи вчені датують 8-7 ст. до н.е.. Перші грецькі написи збігаються з фінікійським напрямком письма. Він мав своєрідний характер: перший рядок читався справа наліво, другий – зліва направо, і т.д.. Такий спосіб письма називається „бустрофедон”.Проіснував він до 6 ст. до н.е.. Давньогрецький шрифт був чіткий і кутастий із штрихами однакової товщини, але зрізною висотою букв.

На відміну від фінікійської, у грецькій мові було багатоголосних звуків, і тому в середині 8 ст. до н.е. у старогрецькому письмі була проведена реформа (вокалізація письма).

Від грецьких островів архаїчна азбука переходить на материк (Сицилія, Південна Італія і т.і.), а там, під впливом місцевих діалектів ділиться на східно- та західногрецьку.

Зі східної азбуки виникла грецька класична азбука, яка була прийнята в 403 році і складалася з 24 знаків.

Греки використовували заголовне (маюскульне) письмо, букви писалися окремо, без проміжків між словами. Розділові знаки не використовувалися, а це утруднювало читання. Тільки в II ст. до нашої ери з'явилися окремі рукописи, в яких речення відділялися одне від одного.

Букви грецького шрифту мають різну, ширину і пишуться між двома паралельними прямими. В шрифті відсутні виносні елементи. Форма багатьох букв тяжіє до квадрата. На письмі букви розташову­ються вільно. Простота рисунка букв робить шрифт трохи жорстким, кутастим. Грецькі написи не відбивають чіткого кута пера. Для передачі характеру грецького шрифту в техніці ширококонечного пера слід дотримуватися кута приблизно 10-15*. Але в багатьох випадках потрібно зменшувати чи збільшувати кут відповідно до особливостей графіки окремих знаків.

Найпоширенішим матеріалом для письма були покриті воском таблички, папірус і пергамент; зустрічаються надписи, виконані па свинцевих пластин­ках, які використовувалися неодноразово: непотрібний запис стира­ли, наносили новий.

Однак основним матеріалом для письма в Греції був папірус. Його привозили з Єгипту і продавали листами або рулонами. Для письма греки використовували пера, виготовлені з тонких стебел нільської тростини.

Тростину заточували спеціальним ножем. Перо робили із ши­роким кінцем, що дозволяло легко писати як на лицьовій, так і на
зворотній стороні папірусу. В кінці III ст. в Греції почали виробляти
тростинні пера з гострим кінцем. Гостроконечним каламом можна
було написати більше букв у рядку, але таке перо вплинуло на
форму — вона видозмінилась, частково втратила естетичні до­стоїнства шрифту.

Для розмічання рукопису шрифтовик застосовував олов'яну
паличку, для прямих ліній — довгу лінійку. Основний текст писався
чорною фарбою, а окремі слова — червоною. Часто чорнильниці з
чорною і червоною фарбами з'єднувалися.

Основну роботу складало написання тексту. Існували три оцінки шрифту: першокласний, другорядний і діловий шрифти. Грецькі рукописи відрізнялися багатим смаком і хорошим традиційним оформленням. Писали греки в побуті на дерев'яних дошках, зроблених у вигляді прямокутника або іншої форми. Дошки виготовляли з липи, тиси, клену, маслини, кипарисового чи іншого дерева. На світлій поверхні фарбованої чи полірованої дошки писали вугіллям або іншими чорними матеріалами. Багаті писали на дошках зі слонової кості. Для короткочасних записів користувалися восковими таблич­ками, виготовленими з дерева твердих порід. Видовбану поверхню покривали шаром бджолиного воску, змішаного з темною або чорною фарбою. Такі таблички застосовували в грець­ких школах для вправ у письмі. Непотрібний текст виправляли або знімали широким кінцемстилосу, що мав вигляд лопатки. Дерев'яні таблички скріплювалися по кілька штук в диптихи (дві), триптихи (три), поліптихи (багато).