Інформація як ресурс ХХІ століття
Специфічність підприємництва як фактору виробництва
Діяльності підприємств
Земля – першооснова фінансово-економічної
Земля, виступаючи ресурсом (фактором виробництва), має особливе значення, відіграє особливу роль та вміщує всі природні блага, які можуть бути використані у фінансово-економічній діяльності підприємства. Значення даного фактору виробництва багатогранне: земля виступає одночасно операційним базисом виробництва (у промисловості), природною основою сільськогосподарського виробництва (землі для вирощування рослинних культур, ліси, водні ресурси) та скарбницею природних ресурсів (корисні копалини, мінерали, нафта, газ).
Земля розглядається як природний чинник, як природне багатство і першооснова фінансово-економічної діяльності.
Взагалі природні ресурси, ставши факторами виробництва, втілюють можливості людини залучити у виробничий процес певні види й обсяги природного багатства, на основі якого виготовити всі різновиди матеріально-речових продуктів.
Підприємництво – це ініціативна самостійна діяльність громадян, їх об'єднань, яка спрямована на отримання прибутку і здійснювана на свій ризик та під майнову відповідальність.
Підприємець:
– по-перше, бере на себе ініціативу поєднання ресурсів землі, капіталу і праці у єдиному процесі фінансово-економічної діяльності;
– по-друге, бере завдання прийняття основних рішень у процесі фінансово-економічної діяльності, при цьому він йде на ризик, ризикуючи часом, працею, діловою репутацією та вкладеними коштами;
– по-третє, завжди намагається ввести в обіхід на комерційній основі нові продукти, нові технології, нові форми бізнесу.
Всі перераховані здатності та навички охоплює категорія «здатність до підприємництва» або підприємницькою здібністю. Під «підприємницькою здібністю» розуміють особливий вид людських ресурсів, що полягає в здібності найбільш ефективно використовувати всі фактори виробництва, це управлінські та організаторські навички, що необхідні в виробництві товарів та послуг.
Дуже специфічним ресурсом сучасної інформаційної ери стає інформація, яка є умовою та елементом будь-якої фінансово-економічної діяльності. Інформацію називають ресурсом ХХІ століття.
Для бiльшостi промислово розвинених країн світу iнформацiя стає одним з найбільш важливих національних ресурсів та національним багатством. Поступово формується ставлення до інформації, як до одного з найважливіших організаційних ресурсів фінансово-економічної діяльності підприємств. Інформаційні ресурси входять до складу основних ресурсів, що використовуються будь-якою організацією, поряд з трудовими ресурсами, капіталом, матеріалами, технологією тощо.
Інформаційні ресурси країни, регіону, підприємств, організацій повинні розглядатися як стратегічні ресурси, аналогічні за значущістю запасам сировини, енергії, корисних копалин та інших ресурсів.
Інформаційні ресурсні стратегії відіграють дедалі вирішальнішу роль у підвищенні конкурентоспроможності фінансово-економічної діяльності підприємств.