План рахунків бухгалтерського обліку та особливості його застосування малими підприємствами

Інформація, що міститься в прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного і аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків і платежів щодо кожної іноземної валюти окремо. При цьому дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

У бухгалтерському обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань і фактів фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ), незалежно від форми власності, організаційно-правових форм і видів діяльності (у тому числі й суб’єктами малого підприємництва), наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291 затверджено загальний План рахунків, а також Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань, господарських операцій підприємств і організацій № 291.

Інструкцією № 291 дозволено для малих підприємств та інших організацій, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, ведення обліку витрат з використанням тільки рахунків класу 8 «Витрати за елементами».

Крім того, для суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб, які визнані, згідно з чинним законодавством, суб’єктами малого підприємництва і складають фінансову звітність відповідно до норм П(С)БО 25, наказом Міністерства фінансів України № 186 від 19.04.2001р. затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій суб’єктів малого підприємництва, так званий спрощений План рахунків.

Спрощений План рахунків має рекомендаційний, а не обов’язковий характер. Підтвердженням тому служать слова «можуть застосовувати» (п.2 наказу № 186), а звідси випливає висновок: який саме План рахунків застосовувати (спрощений чи загальний План рахунків), суб’єкти малого підприємництва вирішують самостійно.

Проте зазначимо, що саме використання спрощеного Плану рахунків є підставою для застосування на сьогодні регістрів бухгалтерського обліку для малих підприємств.

Спільним як для загального, так і для спрощеного Плану рахунків є облік активів і зобов’язань на позабалансових рахунках. Позабалансові рахунки призначені для узагальнення інформації про наявність і рух:

- цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об’єкти оперативної операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажу);

- умовних прав і зобов’язань підприємства (застави, гарантії, зобов’язання тощо);

- бланків суворого обліку;

- списаних активів (нестачі цінностей, списаної дебіторської заборгованості) для спостереження за можливістю їх відшкодування винними особами (боржниками);

- амортизаційних відрахувань.

Бухгалтерський облік таких цінностей, амортизаційних відрахувань, умовних прав і зобов’язань ведеться за простою системою (без застосування методу подвійного запису), за якою записи про надходження, вибуття, використання, продаж матеріальних цінностей, бланків суворого обліку, виникнення умовних прав і зобов’язань, списання з балансу майна в результаті нестачі, псування і дебіторської заборгованості провадиться тільки на одному позабалансовому рахунку, із зазначенням змісту і кількісно-вартісних показників операції. При цьому на даних рахунках:

- товарно-матеріальні цінності відображаються за договірною вартістю або за вартістю, зазначеною в приймально-передавальних актах;

- орендовані основні засоби відображаються за вартістю, зазначеною в договорах оперативної (операційної) оренди;

- бланки суворого обліку відображаються за умовною вартістю в установленому порядку;

- умовні права і зобов’язання відображаються за вартістю, зазначеною в документах про гарантії та зобов’язання.