ТЕМА. ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ДОШЩКІЛЬНОЇ ЛІНГВОДИДАКТИКИ .

ЛЕКЦІЯ

1. Становлення і розвиток дошкільної лингводидактики в Україні в 19 та першій половині 20 ст. С.Русова - фундатор методики навчання дітей рідного мовлення.

2. Концепції мовної освіти дітей дошкільного віку в Україні.

3. Учення К.Д.Ушинського (лінгводидактична концепція) про рідну мову.

4. Рідномовні обов'язки І.Огієнка.

5. В.О.Сухомлинський та його лінгводидактичні погляди.

6. Сучасні дослідження з проблем дошкільної лінгводидактики в Україні.

7. Програмно-методичні, навчальні посібники та підручники з дошкільної лингво дидактики в Україні. Посібники для дітей.

Ян Амос Каменський (відомий словянський педагог 1592-1670 р.н.) – один із перших теоретиків який заклав основи методики розвитку рідної мови дітей дошкільного віку. Вчений вважав, що виховання дітей має відбуватися у материнській школі, яка виступає своєрідною формою сімейного виховання. Материнській школі автор присвятив ХХУШ розділів «Великої дидактики», окремі розділи «Чуттєвого світу в картинках» та спеціальний твір під назвою «Материнська школа», що є своєрідним керівництвом перед дошкільного та дошкільного виховання дітей. Він вважав, що основою розвитку мови дітей дошкільного віку є чуттєвий досвід, безпосереднє ознайомлення дітей з предметами та явищами навколишнього світу. Тобто дати дітям елементарну систему знань про навколишнє.

Він писав, що в перші шість років дитина починає пізнавати деякі природні явища, а також те, що стосується фізики: назви стихій, вогню, повітря, води землі; навчається називати дощ, сніг, лід, залізо, тощо; відмінності тварин: що таке птах, кінь, корова; пізнає, як називаються зовнішні частини тіла, для якої мети вони призначені….. З оптики їй буде достатньо знати, що таке темрява, світло, відмінності деяких найуживаніших кольорів; з астрономії – розрізняти сонце, місяць, зірки; з географії – місце, де вона народилась і живе (село, місто). З хронології дитина повинна довідатись, що таке година, день, тиждень, місяць, рік, що таке весна, літо…

Початки діалектики можуть бути засвоєні в перші шість років настільки, щоб дитина зрозуміла, що таке запитання, що таке відповідь, і навчилася на поставлене запитання відповідати прямо, а не так, щоб на запитання про часник розповідала про цибулю.

У материнській школі Каменський намагався вчити дітей не тільки «знати… але й говорити». Його вказівки щодо послідовного методичного розвитку мови є цінними й сьогодні. Він радить, щоб діти до третього року життя вчилися говорити правильно, за зразками правильної мови. На його думку, мова дітей розвивається за допомогою граматики, риторики і поетики.

Граматика – дитина могла назвати стільки речей скільки їх знає, може висловитись із помилками, але ясно і виразно, щоб її можна було зрозуміти.

Риторика–вчить дітей користуватися природними жестами.

Початки поетики– вивчити на пам'ять кілька віршів або рим.

На 4, 5, 6 роках життя Коменський радить вправи на вдосконалення мови дітей, радить ставити дітям запитання, при цьому особливу увагу звертати на те, щоб дитина вимовляла слова виразно. Вчений радив широко використовувати з метою розвитку мови художню літературу, оповідання, казки, байки.

Заняття з розвитку мови рекомендує проводити у формі гри.

Вчення про материнську школу було першою спробою створити систему дошкільного виховання, методику роботи з маленькими дітьми відповідно до їх вікових особливостей.

В.Ф. Одоєвський (1804-1869) - організатор і теоретик дошкільного виховання в Росії в першій половині ХІХ ст.. Він організував перші дитячі притулки, які були прообразом перших російських дитячих садків, створив ряд посібників і керівництв з навчально-виховної роботи з дітьми, в яких значне місце відводив розвитку мови та ознайомлення з навколишнім.

Свої педагогічні погляди В.Ф. Одоєвський виклав у книгах «Наука до науки, Книжка дідуся Іринея», «Положення про дитячі притулки», «Наказ особам, що безпосередньо завідують дитячими притулками».

Особливо цінним для сучасної методики розвитку мови є , його вказівка щодо розвитку діалогічної мови дітей, проведення бесід та розмов, які він виклав у книзі «Наука до науки» (розділ «Розмови з дітьми»).

Провідним методом розвитку діалогічної мови Одоєвський вважав бесіду, мета якої – узагальнити набуті в житті дитячі уявлення.