Альтернативні (постсистемні) концепції політичної системи

Культурологічний підхід до дослідження політичних систем

Кібернетична модель політичної системи К.Дойча

ТЕОРЕТИЧНІ МОДЕЛІ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ

(ч.3)

1. Кібернетична (інформаційно-комунікативна) модель політичної системи К.Дойча

Завершальною фігурою у ряді «батьків-засновників» теорії політичної системи стоїть колишній Президент Міжнародної та Американської асоціацій політичних наук американський соціолог і політолог німецького походження Карл Дойч (1912-1992), який в 1950-70-ті роки розробляв так звану «кібернетичну» або «інформаційно-комунікативну модель».

К.Дойч доповнив модель Д.Істона, розглянувши не тільки зовнішні зв’язки політичної системи з оточуючим середовищем, а й канали проходження та обробки сигналів всередині політичної системи (будова самої політичної системи!).

Ще Т.Гоббс проводив аналогію, називаючи «нервами державного управління» політичні комунікації, що з'єднують верховну владу суверена з виконавчими, судовими та іншими органами. Саме цю основоположну ідею використовує К.Дойч в своїй головній праці «Нерви управління: моделі політичної комунікації та контролю» (1963).У своїй книзі він виходить з уявлення про політикуяк процес управління і координації зусиль людей для досягнення поставлених цілей.

К.Дойч першим провів аналогіюміж політичною системою та кібернетичною машиною. Політична система – це сукупність комунікацій, спрямованих на координацію зусиль для досягнення поставлених цілей.

- Формулювання цілей

- корегування цілей

здійснюються політичною системою на основі інформації.

К.Дойч виділяє три основних типи комунікацій в політичній системі:

1. особисті, неформальні комунікації (face-to-face), як, н-д, персональний контакт кандидата в депутати з виборцем у невимушеній обстановці,

2.комунікації через організації, коли контакт з урядом здійснюється за допомогою партій, груп тиску та ін.

3.комунікації через ЗМІ, друковані або електронні, роль яких у постіндустріальному суспільстві постійно зростає.

На думку Дойча, уряд(як суб'єкт державного управління) мобілізує політичну систему шляхом регулювання інформаційних потоків і комунікативних взаємодій:

- між системою і середовищем,

- а також між окремими блоками всередині самої системи.

К.Дойч розробляє дуже складну й ешелоновану модель функціонування політичної системи як сукупності інформаційних потоків, побудовану на принципі зворотного зв'язку. У сильно спрощеному варіанті (відбиває лише її принциповий устрій) вона виглядає наступним чином.

К.Дойч виділив у своїй моделі політичної системи чотирипослідовно розташовані блоки (субпроцеси), пов'язані з різними фазами проходження інформаційно-комунікативних потоків: