Аудіювання як вид мовленнєвої діяльності

План

Тема. Навчання аудіювання та говоріння дітей дошкільного віку

1. Аудіювання як вид мовленнєвої діяльності.

2. Сутність і характеристика монологічного мовлення.

3. Сутність і характеристика діалогічного мовлення.

4. Особливості навчання аудіювання та говоріння у ДНЗ.

5. Зміст і завдання навчання аудіювання і говоріння дітей дошкільного віку.

Понятійний апарат:

Монолог, монолог-опис, роздум, міркування, діалог, репліка, діалогічна єдність.

Завдання для студентів:

• вивчити термінологію;

• сформувати уявлення про механізми та основні ознаки аудіювання і говоріння як видів МД;

• визначити зміст, завдання та особливості навчання аудіювання та говоріння у ДНЗ;

• дібрати ігрові вправи для навчання аудіювання та говоріння.

Література:

1. Шкваріна Т.М. Методика навчання іноземної мови дошкільників: Навчальний посібник. – Київ: "Освіта України", 2007 – 300 с.
2. Шкваріна Т.М. Англійська мова для дітей дошкільного віку (програма, методичні рекомендації): навч. посібник для вчителів ран. навчання англ. мови, студентів вищ. пед. навч. закладів / Т.М. Шкваріна. – К.: Шкіл. світ, 2008. – 112 с.

Визначальні риси аудіювання

Визначальними рисами аудіювання як виду мовленнєвої діяльності в методиці навчання іноземних мов вважаються такі:

1. За характером мовленнєвого спілкування аудіювання, як і говоріння, належить до видів мовленнєвої діяльності, що реалізують усне безпосереднє спілкування (хоча інформація може передаватись і технічними засобами), і через це протистоїть читанню і писемному мовленню, які реалізують спілкування, опосередковане письмом.

2. За своєю роллю у процесі спілкування аудіювання є реактивним видом мовленнєвої діяльності, так само, як і читання (на відміну від ініціальних видів мовленнєвої діяльності – говоріння та письма).

3. За спрямованістю на прийом і видачу мовленнєвої інформації аудіювання, як і читання, є рецептивним видом мовленнєвої діяльності (на відміну від говоріння і письма).

4. Форма перебігу процесу аудіювання – внутрішня, невиражена, на відміну від говоріння та письма, які актуалізуються у зовнішньому плані. Основою внутрішнього механізму аудіювання є такі психічні процеси як сприйняття на слух, увага, розпізнавання та зіставлення мовних засобів, їх ідентифікація, осмислення, антиципація, групування, узагальнення, утримання в пам’яті, умовивід, тобто відтворення чужої думки та адекватна на неї реакція. Отже предметом аудіювання є чужа думка, яка закодована в аудіотексті і яку належить розпізнати.

5. Продуктом аудіювання є умовивід, результатом – розуміння сприйнятого смислового змісту і власна мовленнєва та немовленнєва поведінка. (Можна вербально прореагувати на почуте, а можна взяти до відома отриману інформацію і зберегти її в пам’яті до того часу, коли вона знадобиться).

Аудіювання є комплексною мовленнєвою розумовою діяльністю. Воно базується на природній здатності, яка удосконалюється у процесі індивідуального розвитку людини і дає їй можливість розуміти інформацію в акустичному коді, накопичувати її в пам’яті чи на письмі, відбирати та оцінювати її згідно з інтересами чи поставленими завданнями.

Важливими факторами формування такої здатності є:

- Перцептивні та мовленнєвомоторні передумови

- Загальні інтелектуальні передумови

- Знання та вміння в рідній мові

- Іншомовні знання та вміння

- Мотивація

Ці фактори складають основу для розвитку специфічних навичок і вмінь.