Логіка наукового дослідження

Основним елементом пізнання поряд із методологію є логіка наукового дослідження, під якою розуміють певний шлях у науковому пошуку. Наукове дослідження вимагає логічної послідовності певних етапів, основу яких складає раціональне мислення як відображення закономірностей реальної дійсності, що відповідає таким вимогам:

– конкретність;

– послідовність;

– обґрунтованість.

Логіка (грец. розум, думка) – наука про закони, прийоми правильної побудови думки, спрямованої на пізнання об’єктивної дійсності, основними завданнями якої є:

– досягнення істинності знання;

– побудова структури розумового процесу;

– застосування вірних методів пізнання тощо;

– методологічний апарат наукового дослідження включає в себе:

– принципи організації та проведення наукового дослідження;

– методи наукового дослідження та способи визначення його стратегії;

– науковий апарат: понятійно-категоріальну основу наукового дослідження ( актуальність, наукову новизну, евристичну цінність, теоретичну та практичну значущість, проблематику, об’єкт, предмет, гіпотезу, мету та завдання).

Всі складові наукового пошуку в сукупності є основою методологічного апарату, тому під педагогічним дослідженням розуміють цілеспрямоване пізнання, результати якого представлені у вигляді системи понять, законів, теорій.

Практика здійснення дослідження підлягає логіці.

1. Визначення теми, проблеми, мети, об’єкту, предмету і завдань дослідження, тобто наукового апарату.

2. Розробка плану дослідження.

3. Складання списку літератури та інших джерел інформації з проблеми дослідження.

4. Визначення загальної методики, методів і бази дослідження.

5. Вивчення теорії та історії проблеми (питання), аналіз базових даних.

6. Вивчення досвіду розв’язання проблеми на практиці.

7. Збирання фактичного та констатувального матеріалів.

8. Аналіз та узагальнення отриманих результатів, побудова на їх основі гіпотези (передбачення про шлях розв’язання проблеми).

9. Розробка методів перевірки гіпотези.

10. Проведення дослідно-експериментальної роботи.

11. Проведення контрольних зрізів.

12. Аналіз та узагальнення отриманих результатів (формулювання теоретичного обґрунтування проведеного дослідження).

13. Напрацювання практичних рекомендацій.

14. Оформлення результатів дослідження (курсова, дисертаційна робота, монографія, стаття та ін.).

Вміння дослідника щодо реалізації основних логічних компонентів значною мірою позначається на результатах дослідницької роботи.