Завдання розвитку рухових якостей

Завдання для розвитку рухових якостей визначають, виходячи з біодинамічних особливостей вивчаємої рухової дії, визначивши джерела накопичення механічної енергії, а також з урахуванням рухових можливостей самого учня.

В даному випадку (підйом розгином) учитель ставить завдання:

- розвивати рухливість плечових суглобів;

- розвивати гнучкість хребта;

- розвивати рухливість кульшових суглобів;

- розвивати силу м’язів, що утримують учня в упорі на руках;

- розвивати силу м’язів, що розгинають руки в плечових суглобах;

- розвивати силу м’язів спини;

- розвивати силу м’язів живота;

- розвивати швидкість м’язів, що розгинають тіло учня у кульшових суглобах;

Усі ці завдання вирішують в серії уроків, які передують перед тим, як вчити даний рух.

 

Засоби рішення завдань рухових якостей.

На одному уроці вчитель може ставити і вирішувати два, три завдання для розвитку рухових здібностей учнів. Наприклад, у підготовчій частині уроку вчитель розвиває гнучкість хребта і рухливість кульшових суглобів учнів, використовуючи нахили з різних в. п., швидкість розгинання в кульшових суглобах, даючи установку учням виконувати рух, якомога швидше (хто швидше, або за сигналом, голосом, сплеском в долоні). В основній частині уроку вчитель розвиває в учнів силу м’язів спини, дозуючи кількість повторень в серіях та інтервали відпочинку між ними.

6. Завдання формування рухових умінь і навичок

Завдання формування рухових умінь і навичок учитель визначає, виходячи зі стадій формування рухових навичок (перерахувати 4 стадії формування навички – попереднє уявлення, глибоке вивчення, закріплення, удосконалення), а також враховує вимоги до їх визначення.

Вимоги до визначення завдань для формування рухових навичок:

1. Завдання ставиться вчителем в наказовій, завершеній формі.

2. Завдання повинне бути інформативним для учнів.

3. Завдання повинне бути вирішеним на одному уроці, або в серії уроків.

При постановці завдань на уроці використовують дієслова:

- ознайомити (формування попередньої уяви);

- навчити (глибоке вивчення рухової дії);

- закріпити (закріплення навику);

- удосконалити (удосконалення навику);

Інформативність завдання і регламентацію часу його вирішення визначають конкретизацією, наприклад:

- навчити учня швидкому розгинанню тіла в кульшових суглобах з положення лежачи зігнувшись на спині.

7. Засоби, які використовують під час формування рухових вмінь і навичок

До цих засобів відносять:

- інформацію про логічну схему біодинамічної структури рухової дії;

- імітаційні і підвідні вправи, як аналоги, які за формою та характером максимально наближені до руху, що вивчається, або з їх біодинамічною структурою;

- різні пристрої і обладнання як аналоги умов, в яких повинні виконуватись рухи.

При застосуванні перших засобів учитель вибирає найбільш інформативний спосіб доведення до свідомості учнів точного термінологічного і стислого словесного опису рухової дії, що вивчається. Для цього вчитель використовує демонстрацію за допомогою живого об’єкту, кінематичної моделі тощо.

При застосуванні інших засобів учитель враховує інформацію про логічну схему навчання рухової дії.

Вчитель вирішує ці завдання як на уроках фізичної культури, так і при виконанні домашніх завдань.

8. Можливі помилки, причини і способи їх усунення

В процесі навчання завжди виникають відхилення від заданих програм, від техніки виконання. Ці відхилення називають помилками. Вчитель повинен заздалегідь передбачити можливі помилки своїх учнів, які впливають на техніку виконання вправи, що вивчається і вміти їх попередити.

Під час виконання підйому розгином на брусах можливі такі помилки:

- недостатньо швидке розгинання тіла в кульшових суглобах (пози 5-6);

- несвоєчасне гальмування ніг після їх „розгону” (пози 6-7) або цей „розгін” зовсім відсутній;

- згинання ніг у кульшових суглобах в упорі на руках зігнувшись.

При виникненні помилки вчителю важливо встановити її причину, довести до свідомості учня, щоб разом з ним знайти спосіб усунення причини помилки. Усунувши причину цієї помилки, виправити помилку вже буде набагато легше.

9. Форми організації діяльності учнів

Вирішення завдань розвитку рухових здібностей, формування вмінь і навичок під час навчання учнів складній руховій дії вчитель здійснює у підготовчій і основній частинах уроку. В теорії і методиці фізичного виховання розрізняють фронтальну, групову, індивідуальну, колову форми організації діяльності учнів.

При фронтальній (загально-груповій) організації всі учні виконують ті ж самі завдання в загальному строю, в одному темпі, з однаковим дозуванням під керівництвом вчителя. Ця форма може здійснюватися у чотирьох варіантах:

1. Одночасне виконання завдань всіма учнями;

2. Поперемінне виконання завдань, наприклад: удвох, коли один учень виконує ці завдання, а другий спостерігає за ним, оцінює виконання, дає вказівки, страхує, створює опір, або підтримку (роль партнера весь час змінюється);

3. Виконання завдання змінами по декілька чоловік;

4. Поточне виконання завдань – одне за другим без відпочинку (все залежить від технічної підготовленості учнів).

При груповій організації всіх учнів розділяють на групи (рівень підготовленості, вік, стать). Кожна група виконує своє завдання під керівництвом груповода, який керує даною групою під наглядом вчителя. Протягом уроку ці групи можуть отримувати різні завдання, мінятися місцями тощо. Організація роботи в даній групі може бути поточною, поперемінною в залежності від рухових завдань.

При індивідуальній організації діяльності учнів кожен з них виконує своє завдання незалежно від інших. Ця форма має два варіанти:

1. Кожен учень виконує своє завдання, не сходячи з місця, але в однаковому для всіх темпі під музику або під команду вчителя.

2. Всі учні виконують своє завдання у своєму темпі але під акцентами вчителя.

Друга форма (другий варіант) може мати місце під час загального шикування і під час вільного розміщення учнів у залі.

Колова форма організації діяльності учнів характеризується тим, що кожний учень у складі невеликої групи (3-4 учня) виконує чітко дозовану кількість вправ, почергово переходячи з однієї станції на іншу по колу. Особливістю цієї форми є чітка регламентація.