Досягнення—здобуття індивідом, групою певного статусу завдяки безпосередньо власним успіхам.

Аскрипція — просування соціальними «сходинками» завдяки зовнішнім, незалежним від індивіда, групи, властивостям (со­ціальному становищу, фізичним даним та ін.).

Соціальна мобільність - це переміщення індивідів між різними рівнями соціальної ієрархії, яка визначається зазвичай з точки зору широких професійних і соціально-класових категорій.

Соціальна мобільність — міжгрупова чи просторова рухомість населення, його здатність (готовність) до соціальних переміщень.

Соціальні переміщення є виявом соціальної мобільності, яка виражається у переходах індивідів з одного класу в інший, а однієї внутрікласової групи до іншої, міграції сільських жителів до міста і навпаки. Ступінь соціальної мобільності часто використовується як показник рівня відкритості і рухомості суспільства і, навпаки, його консервативності, замкнутості. Відомо, що у станово-кастовому суспільстві соціальна мобільність майже повністю відсутня, наприклад, у фео­дальному суспільстві кріпосний селянин не міг вільно змінити свій статус. В суспільстві буржуазно-демократичному соціальна мобільність проявляється особливо яскраво, надаючи можливість людині переміщатися з однієї верстви чи страти в іншої, причому можливість переходу людини з однієї соціальної позиції до іншої не визначається лише родовими ознаками, а багато в чому залежить від самої людини, її активності, творчих здібностей, таланта і вольових якостей, тому соціальна мобільність сьогодні сприймається як своєрідний запобіжний клапан розвитку суспільства, який надає можливість найбільш активним, цілеспрямованим, розумним змінити своє становище у суспільстві на законних підставах.

За спрямуванням розвитку розрізняють вертикальну мобільність — посадове, кваліфікаційне зростання чи де­кваліфікація, перехід до групи та верстви з нижчим статусом в ієрархічно упорядкованих зрізах соціальної структури і гори­зонтальну мобільність — рух між однорідними в соціально­му відношенні позиціями й категоріями населення. У житті горизонтальні й вертикальні переміщення переплітаються, взаємодіють.

Соціальну мобільність зумовлюють об'єктивні обставини:

— структурні зрушення в економіці;

— зміни у характері й змісті суспільного розподілу праці й відносин власності; — послаблення закріпленості груп працівників за соціаль­не й економічно нерівноцінними видами діяльності.

Виділяють два основні шляхи здобуття ними певного рангу: аскрипція і досягнення.

Соціальна мобільність поділяється на індивідуальну і групову (змінюється становище цілих груп, верств суспільства, наприклад, дворян після революції 1917 року), внутрішньогенераційну(серед представників одного покоління) і міжгенераційну (зміна становища відносно соціального статусу батьків, дідів)

“Ліфтами” або каналамисоціальної мобільності є сім’я, школа, армія, вуз, робота, церква.