Живопис
Камінь
РИМ
Стародавні римляни були хліборобами, солдатами, людьми діяльного, практичного складу й не мали природної артистичної жилки. Спочатку вони продовжували традиції своїх попередників, етрусків. «Колись панувала сільська простота»,- писав Тацит. Римське мистецтво народилося лише після завоювання Галлії, близько 100 р. до н.е., і тільки в часи імперії воно досягло свого розквіту.
Греки цінували мистецтво з уродженої любові до прекрасного, римляни — з любові до розкоші. За винятком архітектури, де римляни виявили справжній талант, римське мистецтво розвивалося під сильним впливом грецького, з іншого боку, чимала роль у формуванні мистецтва метрополії належала мистецтву римських провінцій з його самобутніми рисами, у яких відчувалися традиції .культури скорених племен і народів. І все-таки, незважаючи на різнорідність і відносну несамостійність римського мистецтва, його вплив, мабуть, не уступало грецькому в силу того, що воно діяло на величезній завойованої римлянами території.
Римляни були великими будівельниками, але їм найчастіше бракувало смаку. В архітектурі вони наслідували греків. Вони запозичили вироблені еллінами ордери, але втілювали їх із значною холодністю. Вони створили й два нові ордери, виявивши при цьому властивий їм недолік творчої оригінальності: тосканський, що сходить до етруського, і композитний, що представляє собою, сплав іонійського й коринфського ордерів, використаний, наприклад, в арці Тіта. Цей останній ордер відрізняється деякою надмірністю декору. У рельєфному декорі, особливо в кесонах, розетки сухо геометричні; на противагу їм пілястри з рослинними завитками вдалі в декоративнім відношенні.
Багатство декору зростає разом з ростом політичного панування: мистецтво становить частину політичного впливу. На фризі знаменитого Вівтаря Миру Август представлений як суперник Перикла. У цьому творі є вдалі декоративні розв'язки, можливо, воно було створено грецьким скульптором. Римлянам у більшій мірі вдаються витвори, що втілюють ідеї могутності Рима, наприклад присвячена війні з даками колона Траяна: її фриз, що оперізує, прославляє римську армію і її полководця; в оригінальній художній формі він увічнює офіційне повідомлення про перемогу.
Орнамент ряду творів, виконаних у мармурі, відрізняється винятковим багатством, що доходять місцями до надмірної перевантаженості; прикладом може служити великий свічник на трьох ніжках або мармурові вази з вілли Адріана. Разом з тим багато з них дуже гарні (илл. 396). У числі найпоширеніших декоративних мотивів римського мистецтва ми зустрічаємо пишні гірлянди, букранії, крилатих амурів і грифонів.
Різьблення по стуку й ліпні прикраси з гіпсу застосовувалися переважно для стель. Багато прикладів такого декору ми знайдемо в будівлях Рима, зокрема в палаці Фарнезини з його вигадливою архітектурою й у гробниці Аніциїв. Мотиви стукових рельєфів дуже різноманітні, вони бувають міфологічними або орнаментапьними, їхнє розташування покликано підкреслити архітектурні лінії будівлі.
В епоху імперії ввійшли в моду вази з напівкоштовних каменів, таких, як агат, сардонікс, порфір і інші. Деякі із цих ваз прикрашалися рельєфами з фігурами людей; можливо, ми й тут маємо справу з роботою грецьких майстрів. Римляне високо цінували твори гліптики - тонко гравіровані вироби з каменю й камеї. Сюжетами їх декору звичайно служили епізоди з міфів або портрети, однак зустрічаються також і жанрові сцени й чудово виконані зображення тварин. Заслуженою популярністю користується Більша камея із Сент-Шапель зі сценою прославляння Германіка; це сама прекрасна й сама знаменита камея, що дісталася нам від античності, створена між 19 і 37 рр. Інша чудова камея з Кабінету медалей Національної бібліотеки зображує апофеоз Германіка; чудова композиція виконана із тришарового сардоніксу. Деякі камеї підписані, одним з найвидатніших майстрів цього жанру був грек по імені Діоскурид.
Великим успіхом в античному Римі користувалася мозаїка, багатобарвність якої зближає її з живописом. Запозичена, як і інші види техніки, із Греції, мозаїка подобалася римлянам своїм нерозривним зв'язком з архітектурою. Графічно чіткі композиції, складені з маленьких кубиків різнобарвних каменів і мармуру, були дуже декоративні й мали практично непорушну міцність. Є кілька видів мозаїки: настінна (musivum opus); напольная (opus tesselatum) з геометричним візерунком і фігуративною композицією — «емблемою» у центрі; для емблем застосовувався opus vermiculatum із дрібних елементів різної форми, які могли легко окреслювати контур предмета, що прикрашається; і, нарешті, менш розповсюджений opus sectile являв собою рід інкрустації з тонких платівок, що необов'язково мали геометричну форму й покладених шарами на зразок луски.
Захоплення мозаїкою було загальним, ми знаходимо її повсюдно, від Англії до Північної Африки, де, зокрема, працював мозаїчист Еренній. З незліченних мозаїк римської епохи назвемо декілька: мозаїка з будинку Великого Фонтана в Помпеях, виконана з надзвичайною тонкістю; з епохи імперії — мозаїки з міфологічними сюжетами, що найчастіше зображують Венеру, Орфея або подвиги Геракла, як, наприклад, композиція III ст., знайдена в Лірії, або ж відтворюючі сцени повсякденного життя, як, наприклад, «Корпорації» з Остії, «Бурлаки- музиканти» з вілли Цицерона в Помпеях, підписана іменем майстра Діоскурида із Самоса, «Рибалки» з Лівії, «Кішка з куріпкою» з вілли Фавна в Помпеях. Деякі мозаїки зображують пейзажі, як, наприклад, мозаїка із сільського будинку в Тунісі, календар сільськогосподарських робіт із Сен-Ромен ан-Галь; зустрічаються й чисто декоративні мотиви: багатобарвні хвилі, квіти лотоса, свастики, кручений шнур, трикутники й т.п. Чудова мозаїка з головою медузи в центрі щита, скомпонованого із чорних і білих трикутників. Чудові своїм реалізмом мозаїки вілли на Пьяцца Армеріна в Сіцілії, датуємі приблизно IV ст. н.е.; у числі їх сюжетів є сцени полювання, збору винограду, міфологічні епізоди подвигів Геракла й загибелі гігантів. Найвідоміша із цих мозаїк - сцена змагання молодих гімнасток. До кінця імперії, до V ст., відносяться мозаїки з Дафни біля Антіохії й, зокрема, мозаїка з феніксом.
Декоративний живопис створювався під впливом грецьких і частково етруських зразків. Деякі мистецтвознавці вбачають у ній відбиття давньоримського живопису як такий. І все-таки різниця між ними не менша, чим між справжнім Шарденом і полотном Жуі або шпалерами, розписаними під настінний килим. І тут ми маємо справу як би з настінним драпіруванням або з декорацією, яка найчастіше прагне змусити глядача забути про стіну.
У римському декоративному живописі, відомої нам головним чином по помпейським фрескам, розрізняють кілька стилів, по більшій частині ці стилі хронологічно поміняли один одного, але деякі з них частково збігалися за часом. Для першого стилю (II ст. до н.е.) характерна імітація кам'яного й мармурового облицювання й інкрустації стін, малюнок у ньому позбавлений перспективи, іноді зустрічається невеликий фігуративний фриз, розташований на висоті ока; прикладом може служити декор будинків римських торговців у Делосі, які відносяться до 88 - 66 рр. до н.е. Другий стиль характеризується зображенням архітектурних деталей, що створюють ілюзію членування стіни, і театральних пейзажів; він відноситься до періоду від I ст. до н.е. до правління Клавдія, типові зразки цього стилю - фрески Боскореалє. Третій стиль, інакше називається «єгиптизуючим», членує поверхню стіни на окремі панно з «картинами», у сюжетах помітні елементи, взяті у єгиптян; цей стиль демонструє оригінальність і багатство уяви, у ньому часті фантастичні мотиви. За часом третій стиль частково збігається із другим і починається між 40 і 30 рр. до н.е. Серед помпейських фресок найчастіше зустрічаються зразки саме цього стилю; розписи частки будинку Августа на Палатінському пагорбі, так званого будинку Лівії, також виконані в цьому стилі. Четвертий стиль триває до виверження Везувію в 79 р. н.е.; подібно другому стилю, він прагне створити ілюзію просторової глибини. Для цього стилю характерні багатий декор, багатобарвність, вигадливо вигнуті контури, фантастичні архітектурні композиції й ілюзорні ефекти; на деяких розписах окремі фігури рельєфно виділяються на загальнім тлі панно, нічим не пов'язані з іншим декором. До четвертого стилю відносяться фрески будинку Веттієв у Помпеях, серед них фризи з фігурками Амурів.
У цьому стилі створювалися сюжети, повні зачарування, як, наприклад, так звана Флора зі Стабії - зображена майже зі спини молода дівчина, що збирає квіти на зеленому лузі.