Ведення державного земельного кадастру.

Правова основа. Загальні положення у гл. 24 ЗК, ЗУ „Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність”, ПКМУ „Про затвердження положення про порядок ведення ДЗК” 12.01.93 № 15, ПКМУ „Про програму створення автоматизованої системи ведення ДЗК” 02.12.97, ПКМУ „Про затвердження порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів” 01.11.01, НДКЗР, МФ, МЕ „Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг” від 15.06.01, вказівка ДКЗР 16.02.98 № 9 „Про створення єдиної системи меліорації земельних ділянок для ведення державного земельного кадастру”.

ДЗК як функція регулювання земельних відносин треба розглядати через призму правовідносин, які виникають між суб’єктами у сфері земельно-кадастрової діяльності з одержанням, обробкою, збереженням і використанням інформації про природній, господарський, правовий стан земель і земельних ділянок.

Правова природа ДЗК – ведення забезпечується державою в особі її органів або органів місцевого самоврядування в порядку, законодавством передбаченому. Юридичне значення мають лише дані ДЗК.

Об’єкт правовідносин – документована інформація про природній, економічний, правовий режим землі і земельних ділянок у межах території України. Така інформація міститься у земельно-кадастровій документації: кадастрові карти і плани (графічні та цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, книги реєстрації державних актів та договорів.

Суб’єкти земельно-кадастрових правовідносин – центральні та місцеві органи влади, місцевого самоврядування, які визначають правові засади ведення ДЗК, проведення земельно-кадастрових робіт, збір і використання даних ДЗК. Також фо, юо, які беруть участь у формування кадастрової інформації, обробці і використання.

Ведуть ДЗК Держкомзем України, Державний комітет по земельних ресурсах і земельній реформі АРК, управління і відділи земельних ресурсів на місцях.

Ст. 193 ДЗК включає: систематизоване зведення документованих відомостей про місце розташування та правовий режим ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл ділянок серед власників і землекористувачів, опис і індивідуалізація кожної ділянки дозволяє виокремити кожну зд серед інших, здійснити її оцінку економічну та присвоїти кадастровий номер (номер – це унікальний номер, який не повторюється на всій території України, присвоюється при формуванні кожної земельної ділянки і зберігається за зд на весь час її існування).

Ст. 194 – призначенням ДЗК є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Ст. 196. Складові частини державного земельного кадастру – види земельно-кадастрової діяльності.