Суть та визначення регіональної науки

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Лекція 1

Загальні відомості про системи числення.

Система числення – це позначення чисел і прийоми роботи з ними. Мінімальний набір знаків, якими позначається число, називається алфавітом.

Існують різні системи числення: двійкова, десяткова, шістнадцяткова.

Кількість знаків у алфавіті називається основою системи числення. У десятковій сист. основа -10, алфавіт утворений цифрами 0,1,2,3,...9. Число записується як сума:

888=8*100+8*10+8*1=8*10²+8*10¹+8*10⁰

Аналогічно число зображається і в двійковій системі. Основою сист. є 2, алфавіт утворений тільки двома цифрами – 0 і 1.

Наприклад число 5:

5=1*2²+0*2¹+1*2⁰ =(101)₂

Будь-яке двійкове число можна записати у вигляді суми степенів основи:

(110110)₂ =1*2⁵+1*2⁴+0*2³+1*2²+1*2¹+0*2⁰

Незважаючи на високу розрядність двійкових чисел, саме двійка система стала основою побудови обчислювальних машин, тому що електронні елементи, які застосовуються в обчислювальній апаратурі, відтворюють і розпізнають лише два стани – 0 і 1. Для сучасних комп., які можуть за один такт роботи опрацьовувати до 64 розрядів, висока розрядність не проблема.

Кодування чисел.

Числа в комп. подаються в двійковій системі числення.

Загальний вигляд числа у двійковій системі числення:

а_n а_n-1 …а₂а₁а₀=а₀2⁰+а₁2¹+…+а_n-1 2^n-1+_n2ⁿ

У західній науці поняття "регіоналістика", "регіонознавство", "регіонологія" об'єднуються збірним терміном "регіональна наука". Поняття "регіональна наука" запроваджено аме­риканським ученим В. Айзардом, який очолював кафедру соціальної регіональної науки в Пенсільванському університеті (США). У його розумінні "регіональна наука – це нове міждисциплінарне поле в системі соціальних наук. Її увага скон­центрована на просторових вимірах людської діяльності".

Регіональна наука, зазначає В. Айзард, зобов'язана виявити пло­щини взаємодії основних політичних, соціальних й економічних сил настільки, наскільки вони визначають нематеріальні цінності суспіль­ства, обумовлюють його поведінку і процес встановлення соціальних цілей, ведуть до конкретних рішень щодо політики, яка визначає міжрайонну структуру та функції окремих територій.

Аналізуючи причини динамічного розвитку регіональної науки в пострадянських країнах, учені пояснювали це тим, що "вона бере певний реванш у тих предметних областях, які раніше були закриті для науково-дослідного пошуку, а саме проблем федералізму, тери­торіальних асиметрій, регіональних депресій, міжбюджетних відно­син, зовнішньоекономічної регіональної діяльності, некерованої міграції населення, етнополітичних конфліктів тощо".

Вирізняючи постійну тенденцію зростання інтересу до проблем історії регіонів, наголосимо, що вона цілком збігається із загальним напрямом, який чітко спостерігається в поступовому русі світового історіографічного процесу останньої третини XX ст. і пов'язаний з вивченням регіональних культур та їхнім взаємовпливом, аналізом впливу на локальні об'єкти природно-географічних, соціоетнічних, геополітичних, історико-культурних чинників. Тому в структурі наукових досліджень формуються нові напрями – регіонологія (ре­гіоналістика, регіонознавство), провінціологія [32, с. 33].

Регіонознавство це комплексна, інтегральна соціально-еконо­мічна дисципліна, яка вивчає закономірності процесу формування і функціонування (включно з управлінням) соціально-економічної системи регіону з урахуванням історичних, демографічних, націо­нальних, релігійних, екологічних, політико-правових, природно-ресурсних особливостей, місця і ролі в державному та між­народному розподілі праці.

Одну з перших спроб обґрунтувати предметне поле і завдання регіо­нальних досліджень зроблено в Україні в середині 90-х років XX ст. Однак домінування в українській регіоналістиці представників економічних і географічних наук тривалий час обмежувало результа­ти цих спроб їх рамками та завданнями.

У сучасних умовах регіональна наука – це синтетичний науковий напрям, що повністю включає регіональну політику, прагне вивчати регіони як цілісні системи, надаючи перевагу міждисциплінарним дослідженням. Регіональний учений може бути економістом, географом, соціологом, політологом, інженером, архі­тектором, юристом, психологом. Усіх їх поєднує один загальний багатоаспектний об'єкт дослідження – регіони.

Для позначення комплексу знань про регіони використовують та­кож терміни: "теорія районування", "районістика", "районознавство". Важливо наголосити, що регіональна наука дотична до інших наук про регіон: економіки, соціології, культурології, політології й на­ук про людину й суспільство, а також геології, біології, екології та ін.

Регіоналізм в Європі набуває вже не поверхневого історико-релігійного, а іншого, глибинного наповнення, суттю якого є рівень регіонального розвитку та співвідношення потреб і ресурсів окремих регіонів у процесі розв'язання соціально-економічних проблем, що стоять перед ними.